Військовий з Вараша, лейтенант Петро Карпович на війні втратив ногу, однак не волю до життя. Чоловік активно займається спортом, веде соціальне життя. Його історією поділились у Вараській районній державній адміністрації.
Петро Карпович – лейтенант, командир взводу 5 батальйон ТРО ЗСУ. У липні 2022 року він став до війська. У 2023-му тримав Бахмут. У 2024-му – Харківський напрямок. А потім чоловік отримав поранення, йому ампутували ногу.

“7 серпня. Звичайний бойовий вихід. Спочатку – стопа. Потім – вище коліна. Ампутація вийшла висока, третина стегна. Але не це найстрашніше. Найстрашніше – розгубленість. “Хто я тепер?” – ось це болить найбільше”, – каже боєць.
Петро вже на третю добу після поранення встав на ногу. Через два тижні – пішов на турнік. Почав займатись та боротися.
“Я зрозумів – або ти себе приймаєш, або ти зникаєш. У прямому сенсі. Не можна чекати, поки тебе врятують. Рятуй себе сам. І хай поруч будуть ті, хто підтримає. У мене – це моя дружина. Її віра тримала мене, коли я сам ще не стояв на ногах”.
Військовий розповідає, що надзвичайно важливо виговоритися.
І радить кожному, хто зараз на реабілітації спеціалізовану літературу.
“Читайте довідник пораненого від Міноборони. Це серйозно. Там – відповіді. Як допомогти собі самому. Як уникнути проблем у майбутньому. Не ігноруйте його”, – каже Петро.
До армії чоловік займався боксом і стрільбою. І після поранення – повернувся до спорту ще активніше.

“Я тренуюсь 3–4 години щодня, п’ять разів на тиждень. Гребля, бокс, стрільба з лука, пневматика. Це не “реабілітація” – це мій спосіб життя. Це те, що повертає мені силу й сенс”, – говорить боєць.
У жовтні 2024 він почав займатись адаптивною греблею. І вже 12–13 вересня 2025 братиме участь у змаганнях. Нині тренується у реабілітаційному центрі «Галичина», що на Львівщині. І готується не просто змагатися, а перемагати.

“Тіло – не межа. Межа – у голові. Або ти сам собі кінець, або – новий старт. Я не знаю, чи повернуся на фронт. Думаю. Але, точно знаю, що у цивільному житті – теж фронт. І там теж треба бути воїном”, – розповідає боєць.
Петро сьогодні – не лише спортсмен, а й ведучий заходів, мотиваційний голос і приклад.
