Рівне

Рівненська депутатка висловилась, що думає про ідею скасувати звертання до вчителів на ім'я по батькові

У соціальних мережах серед вчителів розгорілася дискусія стосовно форми звернення до вчителів. Почав її український вчитель географії Андрій Уткін, який стверджує, що у державній школі діти до нього зверталися Андрій Олексійович, а у приватній - пане Андрію. Мовляв, йому більше подобається друге.

-У державних школах, часом у приватних, до вчителів традиційно звертаються Андрій Олексійович. І як тільки у державці я перетворився на Олексійовича, одразу стали рости ЧСВ, пузо, а згодом і борода виросла й сивиною одразу вкрилась. Але наскільки мій світ перевернувся, коли у приватній школі учні до мене стали звертатися: Пане Андрію (чи просто Андрій). І хоч пузо та бородень на місці, а на додачу ще й лисина, душею я помолодшав. Для мене таке звертання набагато приємніше. Це ж норм? - розповідає Андрій Уткін, повідомляє Обозреватель.

Одні підтримують ініціативу вчителя, а інші - критикують.

Висловилась і рівненська депутатка Галина Кульчинська у соціальній мережі:

- Читаю новину в стрічці: Вчителям планують заборонити звертання по батькові на роботі.

І бачу - знову та сама хвороба:

ми легковажно відмовляємось від того, що є нашим, навіть не розібравшись, чому це взагалі існує.
Патронім - ім'я по батькові - це не совок, як дехто намагається виставити. Це давня українська традиція, ще з княжих часів! Літописи повні прикладів: Володимир Святославич, Ярослав Мудрий (син Володимира), Данило Романович. Це була ознака роду, продовження пам'яті про батька, спосіб підкреслити, з якої ти гілки - свого роду ДНК у слові.

А тепер ми добровільно це викидаємо. Чому? Бо це повторювали за нами московити та совки?

Наші патроніми тим потворам теж від нас дістались. І це вони у нас узяли, а не ми в них.

Проблема не в самих словах по батькові. Проблема - в нашій духовній меншовартості.

Ми настільки прагнемо показати, що ми не совки, що починаємо різати все підряд, навіть те, що є нашим - українським, питомим, історичним.
Коли ми відрікаємось від свого - ми полегшуємо роботу ворогу.

Він і так 300 років намагався стерти нашу пам'ять, переписати нашу історію, знищити наші імена, наші пісні, нашу мову.

А тепер ми самі це робимо, з посмішкою і відчуттям прогресу .

Новина, школа

Читайте ще