Юрій із Рівного, позивний «Шах», ще кілька років тому не уявляв себе в армії. Його життя було розміреним і простим: понад десять років він працював токарем, майстерно володіючи своїм ремеслом, будував плани на майбутнє, мріяв про стабільність. Але у 2023 році війна змінила все.
«Що шкодувати? А що робити? Ховатися? Це не варіант. Рано чи пізно все одно прийде і до тебе», — спокійно пояснює Юрій своє рішення стати до лав Збройних сил України.
Від токарного верстата — до передовоїНа фронт Юрій пішов без сумнівів. Спочатку служив у піхоті й пройшов гарячий Куп’янський напрямок. Там, серед нескінченних боїв і вибухів, він загартувався, звик до життя в окопах і постійної небезпеки.

З грудня 2023 року його призначили до роти вогневої підтримки 3-го батальйону 104 бригади терборони. Це підрозділ, який тримає позиції та прикриває побратимів у найвідповідальніші моменти бою.
«Тут усе залежить від ситуації. Немає такого, що не можеш зробити. Маєш — виконуєш. Інакше ніяк», — каже боєць. У його голосі немає пафосу, лише спокійна впевненість людини, яка добре знає ціну кожного рішення на війні.
Маленькі символи серед великої війниПро фронтові будні Юрій говорить скупо. Жорсткі історії, кров і втрати він залишає при собі. Але з усмішкою згадує кота, якого вдалося врятувати разом із побратимами.
«Мабуть, тому з усіх історій на війні найближче серцю саме отой котик — символ життя посеред темряви», — зізнається він.
На війні, де кожен день може стати останнім, навіть дрібниці набувають особливого значення. Для когось це шматок хліба, для когось — дзвінок із дому, а для «Шаха» — порятунок маленької істоти.

Сила у родиніНайбільша підтримка для Юрія — його дружина та мама. Вони щодня чекають звісток із фронту.
«Як не подзвоню кілька годин — уже десятки пропущених. Хоч щось напиши, аби знали, що ти живий», — ділиться воїн.
Прості слова — «Доброго ранку» і «Добраніч» — перетворилися для його родини на обереги, що тримають серце від розпачу.
Війна як місія, а не покликанняПопри мужність і витримку, Юрій не приховує: армія для нього не стала покликанням на все життя.
«Не думав залишатися в армії. Якби вибір був раніше — можливо. А коли вже прийшлося… то це інше», — пояснює «Шах».
Його мета проста: виконати місію, захистити країну й повернутися до звичного життя. Знову сісти за токарний верстат, працювати, бути поруч із рідними.
Запис Рівненський боєць «Шах» розповів про службу на передовій та підтримку родини спершу з'явиться на ОГО.ua.