Рівне

Рівненський боєць «Шах» розповів про службу на передовій та підтримку родини

25 вер•ОГО

Юрій із Рівного, позивний «Шах», ще кілька років тому не уявляв себе в армії. Його життя було розміреним і простим: понад десять років він працював токарем, майстерно володіючи своїм ремеслом, будував плани на майбутнє, мріяв про стабільність. Але у 2023 році війна змінила все.

«Що шкодувати? А що робити? Ховатися? Це не варіант. Рано чи пізно все одно прийде і до тебе», — спокійно пояснює Юрій своє рішення стати до лав Збройних сил України.

Від токарного верстата — до передовоїНа фронт Юрій пішов без сумнівів. Спочатку служив у піхоті й пройшов гарячий Куп’янський напрямок. Там, серед нескінченних боїв і вибухів, він загартувався, звик до життя в окопах і постійної небезпеки.

З грудня 2023 року його призначили до роти вогневої підтримки 3-го батальйону 104 бригади терборони. Це підрозділ, який тримає позиції та прикриває побратимів у найвідповідальніші моменти бою.

«Тут усе залежить від ситуації. Немає такого, що не можеш зробити. Маєш — виконуєш. Інакше ніяк», — каже боєць. У його голосі немає пафосу, лише спокійна впевненість людини, яка добре знає ціну кожного рішення на війні.

Маленькі символи серед великої війниПро фронтові будні Юрій говорить скупо. Жорсткі історії, кров і втрати він залишає при собі. Але з усмішкою згадує кота, якого вдалося врятувати разом із побратимами.

«Мабуть, тому з усіх історій на війні найближче серцю саме отой котик — символ життя посеред темряви», — зізнається він.

На війні, де кожен день може стати останнім, навіть дрібниці набувають особливого значення. Для когось це шматок хліба, для когось — дзвінок із дому, а для «Шаха» — порятунок маленької істоти.

Сила у родиніНайбільша підтримка для Юрія — його дружина та мама. Вони щодня чекають звісток із фронту.

«Як не подзвоню кілька годин — уже десятки пропущених. Хоч щось напиши, аби знали, що ти живий», — ділиться воїн.

Прості слова — «Доброго ранку» і «Добраніч» — перетворилися для його родини на обереги, що тримають серце від розпачу.

Війна як місія, а не покликанняПопри мужність і витримку, Юрій не приховує: армія для нього не стала покликанням на все життя.

«Не думав залишатися в армії. Якби вибір був раніше — можливо. А коли вже прийшлося… то це інше», — пояснює «Шах».

Його мета проста: виконати місію, захистити країну й повернутися до звичного життя. Знову сісти за токарний верстат, працювати, бути поруч із рідними.

Запис Рівненський боєць «Шах» розповів про службу на передовій та підтримку родини спершу з'явиться на ОГО.ua.

Окіп, фронт

Читайте ще