Рівне

"Так, шкодую. Але всі можуть оступитися", - військовий рівненської ТрО, який повернувся із СЗЧ

17 лис•Rivne Media

25-річний Валентин на фронт прийшов, коли йому було 20.

Про це повідомляють на Фейсбук-сторінці рівненської ТрО.

Він був наймолодшим у своєму батальйоні. Так і з’явився позивний — «Молодий».

«Командир каже — будеш “Молодий”, бо найменший серед нас, але запал маєш найбільший».

На службу він пішов одразу після початку повномасштабного вторгнення. Ще до цього встиг пройти строкову — хоча навіть туди його спершу не хотіли брати.

«Сказали, що я без батьків, сирота, не мають права забирати. Але я написав заяву — добровільно. Хотів служити».

Його виховала бабуся.

«З семи місяців — тільки вона. Мама пропала безвісти, її так і не знайшли, тато позбавлений батьківських прав. Бабця мені й мама, і тато, і вся родина».

Каже, саме вона виростила в ньому силу і любов до України. І війну він зустрів не зі страхом, а з відчуттям обов’язку.

«Тоді всі йшли з запалу. Ми не думали про гроші, не знали навіть, чи буде зарплата. Просто треба було йти».

Став навідником СПГ, пройшов Донеччину, Торецьк, навчання в Польщі на сапера.

«Нема в цій війні нічого позитивного. Радію тільки, коли прокидаюсь живим».

Але найважчий момент його служби — не під обстрілами. Він стався вдома. Після ротації Валентин отримав коротку відпустку. У цей час у дружини був день народження, а вдома — дворічний син Макар.

«Я приїхав, і дитина мене не відпускала. До мами не йшов, тільки до мене. Я сам без батька виріс. І от коли він плакав, я зрозумів — не можу знову піти. Хотів дати йому те, чого сам не мав».

Валентин не повернувся до частини. Пів року був у СЗЧ.

«Спочатку дзвонили побратими, питали, коли вернуся. А я соромився. Думав — що скажуть, як подивляться».

Потім усе ж набрав командира.

«Кажу: хочу повернутися. І мені відповіли — якби не хотів, то не дзвонив би. Приїжджай».

Він повернувся. Без відмовок і виправдань.

«Так, шкодую. Але всі можуть оступитися. Головне — зробити висновки й не тікати від них».

Тепер він знову в строю, у 2-му батальйоні 104-ї бригади “Горинь”. І говорить упевнено:

«Я залишуся в армії. Це моє. Тут порядок, дисципліна, справжня мужність. А вдома хай син росте — у мирній країні».

І додає тихо:

«Бабця казала: “Бережись, сину”. Вона мене виховала — тепер я мушу берегти те, за що вона молиться».

фронт

Читайте ще