Рівне

Ніколи не побачить більше сходу сонця: в Острозі похоронили воїна Романа Корчинського

17 лис•Район.in.ua

Майже рік родина Корчинських очікувала звістки, та дива не сталося. У неділю, 16 листопада, Острог із морем парасольок, дощем і сльозами провів у засвіти воїна Романа Корчинського

Траурний кортеж прибув до міста зранку. На майдані Свободи в Острозі традиційно зібралися містяни. Не зважаючи на дощ і калюжі, усі уклякали на коліна. Поліційний автомобіль супроводу, в’їхавши під коридор прапорів, вимкнув сирену. У хвилини вшанування над містом «пливла кача», символізуючи прощання…

Відразу по тому траурний кортеж поїхав до дому загиблого. У дворі будинку «під аркою», повернення Романа Корчинського чекала родина й численні сусіди.

Першою до домовини під синьо-жовтим прапором кинулася дружина. Заплакала дочка Марійка, тримаючи дві бордові троянди, важко здригнувся син Марк. Плакали сусіди. Зауваживши труну, спинялися й віддавали шану перехожі…

Після прощання вдома зі священником, духовим оркестром ЦКДТ (керівник Сергій Бережнюк церковним хором і почесною вартою траурна хода вирушила до Свято-Миколаївської церкви Острога. У храмі за упокій невинно вбитого воїна Романа Корчинського молилося шість отців ПЦУ з Острожчини на чолі з благочинним,

настоятелем Юрієм Лукашиком

Коли заупокійне богослужіння завершилося, до присутніх зі словами співчуття звернувся отець Юрій.

Священник говорив, що сьогодні плаче не лише родина, а й уся Україна за важкою втратою воїна Романа, наводив дані про масштабність війн: Перша і Друга світові забрали майже 100 млн людей; підкреслював, що історія нічому не навчила нас, бо нова війна знову забирає найдорожче.

«Дорогі браття і сестри, як ніколи, війна XXІ століття ведеться не тільки за територію, а найчастіше за свідомість кожного із нас. Тому ми, християни, повинні бути надзвичайно дружними і не допускати різноманітних сепаратистських рухів», – відзначив Юрій Лукашик.

Отець також наголосив, що полеглий Роман Корчинський був прикладом мужнього, самовідданого й доброго чоловіка – воїна, захисника, козака.

«Завдяки вашому чоловікові ми можемо кожного разу прокидатися і бачити, як сходить сонце. Но, на жаль, це сонце уже не може зустріти наш воїн Роман. Він віддав найдорожче, що в нього було – своє життя. І він став назавжди для нас героєм. У церкві ми називаємо таких людей,

які віддали своє життя за друзів, за близьких своїх, ангелами, бо вони виконали найбільший подвиг у своєму житті. Так і Роман усіх нас захистив. Тому, шановна родино, ми висловлюємо вам глибоке співчуття і скорботу у цій утраті. Нехай Господь оселить його душу, як сказано, у місці квітучим, у місці праведнім, у місті світлім, де вже немає ні біди, ні зітхання, а життя безконечне», – завершив сумну проповідь священник.

Коли всі попрощалися, траурна хода з портретом воїна, хоругвами, у супроводі автівки поліції з проблисковими маячками й почесної варти вирушила на майдан Свободи.

Участь у громадській панахиді, попри дощ, який відчутно посилився, взяли сотні містян.

Як і зазвичай, звучали пісня-реквієм «Плине кача», духовий оркестр виконав Гімн України, був припіднятий національний стяг. Звучав звукозапис сумного вірша про воїна-захисника, який декламував артист Острозького театру Микола Кінах

Шану воїнові від імені громади висловлювали заступники острозького міського голови Тарас Хмарук і Марія Подгородецька а також керуюча справами виконкому Острозької міської ради

Ліна Гуріна

Тарас Хмарук, говорячи про полеглого воїна Романа Корчинського розповів, що він народився 30 вересня 1976 року у селі Літятин Бережанського району Тернопільської області. Навчався в загальноосвітній школі в Радивилівському районі, згодом здобував вищу освіту в економічному університеті міста Бучач. Трудовий шлях розпочав на посаді заготівельника на сококонцерному заводі.

Відслуживши у військовій частині міста Славути, Роман Корчинський переїхав до Острога.

«Острожани завжди пам'ятатимуть Романа як дуже врівноважену людину. У нього була надзвичайна внутрішня сила, надзвичайна внутрішня стійкість. Світла пам'ять про Романа як захисника, люблячого батька, гідного сина українського народу, назавжди залишиться у серцях родини, побратимів, друзів і всієї Острозької громади. Дорога родино героя Романа, прийміть щирі співчуття від нашої громади. Герої не вмирають, вони будуть жити вічно у наших серцях», – сказав Тарас Віталійович.

Тарас Хмарук і Ліна Гуріна поклали до домовини квіти й висловили співчуття родині. Після цього прощалися численні присутні.

Коли катафалк рушав на цвинтар, громада востаннє уклякла на коліна.

Закінчилася церемонія прощання на Новому цвинтарі Острога. Там на Алеї героїв з’явилася ще одна могила під синьо-жовтим прапором…

Острозька міська рада повідомила, що 24 травня 2024 року Роман Корчинський був мобілізований до лав Збройних сил України. Він чесно та самовіддано виконував бойові завдання на передовій, захищаючи рідну землю.
12 грудня 2024 року Роман загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Курахове Донецької області. З цього дня вважався зниклим безвісти за особливих обставин.

У Романа залишилися дружина Тетяна, син Марк та донька Марія.

Свобода, Посад, школа, Троянда, Острог

Читайте ще