Колишній податківець з Рівненщини Руслан Марцинковський судився з державою щодо компенсації за перебування під слідством.
Як стало відомо. 26 червня 2015 року слідчий СВ Рівненського УМВС України в Рівненській області повідомив йому про підозру щодо підроблення документів.
10 листопада 2021 року Рівненський міський суд визнав Марцинковського визнали невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдали за недоведеністю у його діях складу злочину.
3 травня 2022 року Рівненський апеляційний суд залишив вирок міського суду без змін.
Попри це Верховний Суд 21 лютого 2023 року ухвалу Рівненського апеляційного суду щодо обвинуваченого скасував та призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
15 жовтня 2024 року Волинський апеляційний суд вирок Рівненського міського суду залишив без змін.
Як заявляв позивач, унаслідок даних подій він зазнав моральних переживань, внаслідок тривалого розгляду кримінальної справи, суттєво погіршився його стан здоров"я, він зазнав моральних переживань, було порушено звичайний уклад його життя та нормальні життєві зв"язки.
Він заявив,
що проходив лікування у з 2015 року по даний час.
Зокрема вартість лікарських засобів використаних для проведення курсу лікування становить понад 823 тис. грн. Крім того, потребує проведення операції та відповідне лікування, що становить 31 430 доларів США.
Тож він просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України на свою користь 1 590 840 грн матеріальної шкоди та 2 000 000 на відшкодування моральної шкоди. Тобто загалом майже 3,6 млн грн.
Зрештою суддя Ірина Гордійчук задовольнила позов Руслана Марцинковського частково. Вона стягнула з держбюджету України на користь позивача 1 млн грн моральної та понад 823 тис. грн матеріальної шкоди.
Проте Рівненська обласна прокуратура оскаржила це рішення судді.в апеляційному порядку.
Зокрема прокурори доводили, що позивач не наведено доказів на підтвердження протиправності дій органів прокуратури та поліції у ході здійснення досудового розслідування кримінального провадження чи судового розгляду, як і жодних фактів застосування органами досудового розслідування чи прокуратури до позивача морального чи фізичного впливу,
суттєвого обмеження його прав чи свобод.
Апелянт додав, що обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, позивач при цьому не долучив належних і допустимих доказів на підтвердження причинного зв`язку між незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури та настанням наслідків у вигляді порушення гармонійного способу життя, погіршення відносин із друзями та знайомими, негативних психоемоційних змін тощо за час перебування під слідством та судом.
За даними прокурорів, захворювання, пов`язане з ураженням центральної нервової системи, на яке вказував позивач, діагностовано йому у 2013 році, тоді як повідомили про підозру його в 2015 році.
Поліція підтримала позицію прокуратури та зазначила, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим.
Зрештою Рівненський апеляційний суд задовольнив апеляційну скаргу прокуратури частково.
Рішення Рівненського міського суду в частині стягнення з держбюджету 823 206 гривень матеріальної шкоди скасував.
У задоволенні позову про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування,
прокуратури та суду відмовив.
У решті рішення суду першої інстанції залишили без зміни.
Як зазначається, суд першої інстанції не врахував, що правові підстави стягнення матеріальної шкоди позивачем не наведені.
Апеляційний суд виснував, що відсутні обґрунтовані підстави стверджувати про наявність причинно-наслідкового зв’язку між проведенням досудового розслідування відносно позивача та необхідністю проведення лікування, адже причинно-наслідковий зв’язок не тотожний хронологічному, тобто «після» не означає «внаслідок».
Долучені до матеріалів справи документи вказують, що хвороба позивачеві була діагностована ще до відкриття кримінального провадження та повідомлення йому про підозру. Відтак упродовж досудового розслідування та розгляду справи в суді позивач фактично лікував хворобу, яку він мав раніше.
- Більше того, позивач не надав суду жодних фіскальних чеків, накладних, рахунків-фактур та інших документів, які б слугували належними і достовірними доказами придбання ним лікарських препаратів чи перебування на лікуванні у державних або приватних медичних закладах.
З огляду на зазначені вище обставини справи, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для стягнення з держави на користь позивача матеріальної шкоди є помилковим, передбачені законом підстави для її стягнення відсутні, у зв’язку з чим апеляційний суд постановив скасувати оскаржене відповідачем рішення місцевого суду в цій частині й ухвалив у цій частині нове рішення — про відмову у задоволенні позовних вимог про відшкодування позивачеві матеріальної шкоди, - йдеться у рішенні суду.
Як повідомив "Рівне Медіа" адвокат Руслана Марцинковського на рішення апеляційного суду вони подали касаційну скаргу.