Гощанська громада провела в останню земну дорогу загиблого воїна Миколу Омельчука Він від початку повномасштабного вторгнення пішов захищати Україну від окупантів.
Про це повідомили в Гощанській селищній раді.
Микола Омельчук народився 18 травня 1978 року в селі Вовкошів у сім'ї Ольги та Всеволода Омельчуків.
З раннього дитинства проявляв ввічливість, працьовитість та чуйність. Разом із молодшим братом Петром зростав у родині, де цінували допомогу один одному та повагу до людей.
Навчався у Вовкошівській неповній середній школі, після закінчення якої працював різноробочим на місцевій фермі. У 1997 році був призваний на строкову службу до військово-повітряних сил у місті Старокостянтинів де до осені 1998 року служив надійним і відповідальним побратимом.
У молодому віці Микола втратив батька, а згодом і брата. У 2005 році одружився з односельчанкою Оксаною. У подружжя народилося шестеро дітей. Проте сімейне життя не склалося, і Микола залишився проживати з матір'ю, водночас підтримуючи дітей і дбаючи про їхнє виховання.
Продовжував працювати та допомагати односельцям:
їздив на заробітки, працював на молочному заводі «Гощаночка», підтримував літніх людей, допомагав по господарству.
Попри сімейні обов'язки, 24 вересня 2022 року став на захист України у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Під час спілкування з рідними повторював: «Все буде добре – обов'язково».
15 лютого 2026 року такелажник взводу технічного забезпечення самохідного артилерійського дивізіону, солдат Микола Омельчук загинув у Запорізькій області внаслідок влучання ворожого дрона.
«Воїну назавжди – 47. Микола залишив по собі пам'ять про мужність, відданість родині та громаді, безмежну любов до дітей і готовність завжди підтримати ближнього», – пишуть у дописі.
Поховали Миколу з усіма військовими почестями, під мелодію Національного Гімну України та прощальні постріли почесної варти.
