Рівне

Полковниця поліції з Рівного очолює центр розшуку людей, зниклих безвісти

9 бер•7 днів

Майже три десятиліття Ірина Старовецька працює слідчою та розслідує злочини проти життя і здоров’я людини. За цей час у її практиці — сотні розкритих убивств, зґвалтувань і тяжких нападів. Після початку війни вона також займається розшуком військових, які зникли безвісти.

Іноді за сухими рядками кримінальних проваджень стоять історії, які змінюють людину назавжди. Для полковника поліції Ірини Старовецької це майже три десятиліття служби – сотні розслідуваних злочинів, складні справи, біль потерпілих і відповідальність за справедливість. І водночас – щоденна боротьба за тих, кого ще можна знайти і повернути.

Майже 28 років Ірина Старовецька працює в органах внутрішніх справ, із них понад два десятиліття займається розслідуванням злочинів проти життя та здоров’я людини. За цей час у її професійній біографії – сотні розкритих убивств, зґвалтувань і тяжких тілесних ушкоджень. Із 2014 року вона також працює над розшуком зниклих військових, а під час повномасштабного вторгнення очолила спеціалізований Центр із розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Улітку 2003 року випускницю відомчого вишу призначили слідчою міського відділу міліції в Рівному. Перші роки вона розслідувала майнові злочини, однак ще з курсантських часів знала: її справжнє покликання – так звана «убойна» лінія.

«Мене завжди приваблювали загадки й таємниці, зокрема й думки людей, які можуть позбавити когось життя. На четвертому курсі нас повели до моргу. Коли я виявилася однією з чотирьох, які витримали розтин, точно зрозуміла, чим займатимуся далі», – пригадує полковник поліції.

Робота слідчого вимагає витривалості й постійної концентрації. Безсонні ночі, нескінченні допити, виїзди на місця подій, аналіз доказів. Ірина Старовецька каже, що іноді в напружені періоди навіть не вистачає часу нормально поїсти.

Водночас професійний слідчий повинен постійно навчатися, аналізувати, мислити ширше, адже важливі докази часто не лежать на поверхні.

Попри великий досвід, є справи, які вона пам’ятає й досі. Одна з них – справа так званого «рівненського маніяка», який у 2008–2009 роках переслідував і ґвалтував дітей. Він заходив до їхніх домівок, представляючись шкільним лікарем.

Одну з жертв – семирічну дівчинку – після скоєного злочину вбив.

«Я досі не можу забути допити та все, що він робив із цими дітьми. Досі не можу “змити” це з себе», – зізнається поліцейська.

Надзвичайно складною в процесуальному плані була й справа стрілянини на Дубровиччині у 2011 році. Тоді біля місцевого кафе чоловік застрелив свою родичку, після чого почав стріляти по людях. Коли поранені падали – наїжджав на них автомобілем.

«Було 12 потерпілих, і дехто з них досі живе з кулями в тілі. Щоб довести його вину, я винесла постанови на проведення 60 експертиз. На той час це була дуже велика кількість», – розповідає вона.

Після початку повномасштабної війни робота слідчих змінилася кардинально. До поліції почали звертатися переселенці, які пережили окупацію. Люди розповідали про злочини, свідками яких стали в Бучі, Гостомелі, Ірпені.

Читайте також: Родини безвісти зниклих захисників у Вараші отримали роз’яснення щодо алгоритму дій

Світлана Пікула

Журналістка та медіаменеджерка з багаторічним досвідом роботи у регіональних медіа. Працює з темами соціальної політики, життя громад, комунальних рішень та створює матеріали про сучасні історії Захисників України. З 2023 року — директорка редакції газети «Сім днів» і головна редакторка сайту 7dniv.rv.ua.
У різні роки працювала редакторкою сайту, головним бухгалтером, заступницею головного редактора та управлінською ланкою видань «Сім днів» і «Літопис Заходу». Має досвід реалізації медійних та суспільно важливих проєктів у співпраці з українськими та міжнародними партнерами.

7dniv.rv.ua/

Запис Полковниця поліції з Рівного очолює центр розшуку людей, зниклих безвісти спершу з'явиться на 7 днів.

Буча, вино, Громада, Дія, курс

Читайте ще