Рівне

Репетитори чи профільна школа. Кейс Ліцею №1 у Вараші про те, як батькам заощадити 200 тисяч грн

14 трв•7 днів

Вараський ліцей №1 – єдиний заклад на Рівненщині, який із вересня 2025 року пілотує реформу старшої профільної школи. Це не просто участь у державному експерименті, а реальний шанс змінити правила гри: дати учню свободу вибору, а батькам – можливість заощадити на освіті дитини. Ліцей стає майданчиком, де якісна школа нарешті замінює виснажливі марафони з репетиторами.

У розмові з директоркою ліцею Наталією Середою – про внутрішню кухню «пілоту», ірландський досвід у Вараші та математику вигоди 12-річної моделі. І, зрештою, про головне – яким буде випускник нової школи і як наскільки конкурентною може бути старша профільна школа в Україні.

Готовність до змін: чому ліцей пішов у «пілот»Вараський ліцей №1 став єдиним на Рівненщині закладом, що пілотуватиме реформу старшої профільної школи. Коли ви подавали заявку, що було головним аргументом «за»? Це була готовність колективу до змін чи запит батьків на якісну освіту дітей?

Коли ми подавали заявку, ключовим аргументом «за» стало поєднання кількох важливих чинників, які визначили нашу готовність до змін. Передусім – очікування нашого колективу.

У ліцеї сформувалася команда педагогів, які не бояться інновацій, відкриті до навчання і вже працюють у логіці компетентнісного підходу. Тобто колектив вже перейшов від теорії до практики. Ми фокусуємося на тому, щоб дитина розуміла, як і де вона використає ці знання. Тобто надаємо їй дієві інструменти для життєвого успіху. Для нас було важливо не просто «увійти в реформу», а стати середовищем, де зміни стають природним процесом.

Другий важливий аргумент – запит від батьків та учнів. Ми бачимо очікування щодо сучасної, практикоорієнтованої освіти, яка готує до реального життя. Батьки хочуть для своїх дітей більшої свободи вибору, а учні – навчання, яке має прямий зв’язок із майбутнім.

Третій фактор – управлінська візія ліцею. Ми вже працювали над моделлю профільної старшої школи, тож участь у пілоті – логічне продовження цієї стратегії.

І, мабуть, найголовніше – внутрішня готовність нашої команди до лідерства і відповідальності. Пілотування – це про виклики, невизначеність і водночас про можливість впливати на якість освіти ширше, ніж у межах одного закладу.

Тому наш головний аргумент – це впевненість, що ми самі готові до змін і можемо формувати їх для всієї освітянської спільноти.

У ліцеї структурували навчання за трьома кластерами: STEM, мовно-літературним та суспільно-гуманітарним. Як відбувався процес «примірки» реформи на реальність ліцею? Що було найважчим у плануванні трирічної програми профільної школи?

Процес узгодження реформи із реальністю не був швидким. Це глибока робота команди над викликом: як зробити так, аби модель відповідала документам і реально працювала для учнів. Почали з аналізу ресурсів ліцею, сильних сторін педагогів, інтересів учнів і очікувань батьків.

Власне, кластери – STEM, мовно-літературний і суспільно-гуманітарний – не були «спущені згори», а вже мали підґрунтя у закладі. Ми ніби накладали рамку реформи на живу тканину ліцею і дивилися, де вона лягає органічно, а де потребує уточнення.

Далі був етап «зшивання» – узгодження навчальних планів, програм і варіативної складової, щоб забезпечити вимоги стандарту і реальну можливість вибору для учнів. Важливо було не просто розподілити предмети,

а створити логіку навчання впродовж трьох років, щоби кожен наступний рік поглиблював і розширював попередній.

Найважчими у плануванні трирічної програми стали кілька викликів.

По-перше, баланс між гнучкістю і стабільністю. Хотілося дати учням максимальний вибір, але зберегти чітку освітню траєкторію і не втратити якість та системність.

По-друге, ресурсні обмеження. Кожен вибір учня – це години, навантаження вчителя, розклад, тому доводилося шукати компроміси між бажаним і можливим.

По-третє, зміна мислення. Найскладніше – це не розклад чи документи, а зміна світогляду від «ми навчаємо предмету» до «ми формуємо компетентності через зміст і діяльність». Такі трансформації потребують часу, довіри і внутрішньої перебудови команди.

І ще один виклик – працювати в умовах невизначеності. «Пілот» – це завжди про те, що не всі відповіді відомі наперед.

Що беремо з Ірландії і як формуються профіліВаш ліцей має школу-партнерку в Ірландії. Що з їхньої моделі плануєте інтегрувати у Вараші? Ідеться про методики чи зміну культури взаємодії між учнем і вчителем?

Співпраця Вараського ліцею №1 зі St.

Oliver’s Community College (Громадський коледж Святого Олівера, Ратмуллан, Дрогед, графство Лаут) тривала з листопада 2024 по травень 2025 року. Нагоду поспілкуватися з колегами з Ірландії мали як педагоги, так і наші учні. Ми обговорювали організацію освітнього процесу, розвиток у дітей м’яких навичок, підтримку психологічного стану і розвиток психічних процесів у контексті інклюзивного навчання.

Побачили, що в освітніх процесах наших закладів багато спільного. Обидві школи розвивають STEM, підтримують вивчення іноземних мов, приділяють увагу цифровій компетентності та медіаграмотності. Значна увага приділяється інклюзії. Для дітей з особливими освітніми потребами облаштовано ресурсні кімнати, впроваджуються ефективні стратегії навчання та оцінювання.

З 2025/2026 навчального року, враховуючи досвід ірландського коледжу, в межах пілоту ми суттєво активізували профорієнтаційну роботу. Плануємо активніше залучати батьків до профорієнтаційних уроків, днів і ярмарків професій, щоб вони допомагали дітям робити усвідомлений вибір. Нас зацікавив напрям «Освіта для сталого розвитку» – плануємо з 2026/2027 року реалізовувати відповідні проєкти.

VR-симулятори, мехатроніка, Arduino-набори – це вже частина вашого освітнього простору. Як насиченість технологіями впливає на вибір дитиною профілю? Діти з «атомного» міста частіше обирають STEM, чи гуманітарний кластер не менш популярний?

Насиченість технологіями – вже не «декорація», а чинник, який розширює обрії вибору дитини. VR-симулятори, мехатроніка, Arduino-набори для практичного вивчення електроніки дають можливість відчути смак професії і спробувати її на практиці. Це принципово змінює підхід: вибір профілю стає усвідомленим, а не випадковим чи нав’язаним.

Спостерігаємо водночас цікаву тенденцію: технології не «перетягують» усіх у STEM, як це можна було очікувати. Вони, швидше, знімають стереотипи. Частина учнів, які думали, що це «не їхнє», через практичний досвід відкривають для себе інженерний або технологічний напрям. Але є й інша сторона – діти, які занурюються у технологічне середовище, чіткіше розуміють, що їм ближчі комунікація, тексти, соціальні процеси, і свідомо обирають гуманітарний кластер.

Щодо «атомного» міста – певний вплив, безумовно,

є. Близькість до енергетичної галузі формує інтерес до технічних професій, тому STEM-кластер має високий попит. Але зауважу, що гуманітарний напрям не втрачає позицій. Більше того, він стає якісно іншим: це вже не «альтернатива для тих, хто не в STEM». Це – свідомий вибір учнів, які бачать себе в праві, медіа, міжнародних відносинах, освіті.

За рахунок технологій ми «перетинаємо» кластери між собою. Наприклад, VR використовується і для історичних реконструкцій, і для вивчення мов, Arduino – не лише про інженерію, але й про логіку та проєктне мислення. Тож STEM у нас справді сильний і популярний, але баланс зберігається, бо головне – не кількість технологій, а можливість для дитини знайти своє.

Економіка реформи: як додатковий рік у школі заощаджує сімейний бюджетВи активно комунікуєте тезу про доцільність трансформації системи: плюс рік у ліцеї і мінус рік у бакалавраті. Чи батьки усвідомлюють цю фінансову вигоду? Скільки, за вашими оцінками, родина заощадить за рахунок кращої підготовки дитини у ліцеї і коротшого періоду перебування в іншому місті під час здобуття вищої освіти?

Теза «3+3» потребує ґрунтовного пояснення,

оскільки не є очевидною для батьків. Але коли розкласти її на зрозумілі цінності – час, гроші, безпеку і якість підготовки, – розуміння і підтримка відчутно зростають. Батькам відгукуються ідеї підготовки дитини до вступу без репетиторства, її раннього визначення з професійною траєкторією і скорочення тривалості бакалаврату.

Щодо фінансової складової наводимо орієнтовні, але промовисті цифри. Зазвичай родина витрачає на репетиторів 2-4 тисячі гривень щомісяця на один предмет. Два-три предмети обходяться у 60-120 тисяч на рік. Тобто модель профільного навчання дозволяє значною мірою закрити цю потребу в межах ліцею.

Якщо рахувати вартість проживання дитини в іншому місті, то житло і базові витрати перевищують 10 тисяч гривень щомісяця або понад 100 тисяч гривень щороку. Тобто загальна економія для родини на одну дитину за рахунок впровадження реформи може перевищити 200 тисяч гривень.

Ці цифри не є унікальними лише для нашого міста – це реальний фінансовий ефект, який пропонує реформа кожній українській родині. Вараський ліцей як «пілот» лише першим демонструє цю математику вигоди.

Але ми принципово не продаємо лише «економіку». Для батьків безумовною цінністю є те, що дитина залишається в безпечному і підтримуючому середовищі, а в неї формується усвідомлений вибір замість стресового бажання «вступити будь-куди». Вона входить в університет із мотивацією та академічним і життєвим фундаментом. Тому фінансова вигода – це сильний аргумент, який працює разом із головним: якісним і осмисленим освітнім маршрутом.

Ви наводите вражаючі цифри. А чи здатен Вараський ліцей №1 у форматі пілоту і надалі закрити потребу в репетиторах для своїх учнів? Наскільки важливо для вас довести батькам, що школа – це «закритий цикл» якісної підготовки, а не місце очікування іспитів?

Питання «чи може ліцей замінити репетиторів» є маркером довіри до школи як інституції. Для нас це принципова позиція: школа має бути місцем, де формується результат, а не його очікування. Чи здатен Вараський ліцей №1 закрити цю потребу? У більшості випадків – так. Але важливо бути чесними: ми не декларуємо «100% без репетиторів для всіх», бо кожна дитина має свій темп, амбіції і стартові умови.

Натомість будуємо систему, в якій потреба в репетиторах перестає бути нормою. Що для цього змінюється?

По-перше, поглиблення і профільність. Учень не «розпорошується» на всі предмети, а вивчає ключові дисципліни на рівні, достатньому для впевненого складання НМТ і вступу.

По-друге, змінюється організація навчання: більше практики і застосування знань, робота в малих групах, консультації та індивідуальні освітні траєкторії.

Наскільки важливо довести це батькам? Це не просто важливо – це питання репутації і сенсу реформи. Школа, яка не закриває базову освітню потребу, втрачає довіру. А доводити це можна тільки практикою: результатами учнів, їхньою впевненістю, зменшенням залежності від репетиторів і позитивними відгуками батьків.

Місто і ліцей: спільна стратегіяЩодо організації діалогу з «атомним» містом. Вараш – місто зі стратегічним підприємством – Рівненською АЕС. Як комунікуєте з владою та енергетиками? Чи відчуваєте підтримку міста у підготовці кадрового резерву майбутнього?

Для нас діалог із містом – частина освітньої моделі. У місті з таким підприємством освіта й економіка взаємопов’язані.

Рівненська атомна електростанція – містоутворююче стратегічне підприємство, яке потребує висококваліфікованих кадрів. Станція пропонує молоді робітничі та інженерні посади з гідною оплатою і широким спектром соціального захисту.

Для зацікавлення школярів РАЕС реалізує низку профорієнтаційних проєктів: конкурс наукових робіт ім. В. Коровкіна, брейн-ринги на тематику роботи АЕС, інформаційні кампанії. Учні-переможці отримують призи та грошові винагороди, а педагоги – підтримку.

Потужним багаторічним проєктом є «Ядерна школа» для учнів 9–11 класів. Діти протягом року відвідують заняття з фахівцями станції, знайомляться з роботою підприємства і проходять стажування. Також організовуються зустрічі із закладами вищої освіти. Окремо варто згадати новий проєкт НАЕК «Енергоатом» – олімпіаду «Реактор знань». Тож енергетики системно працюють із талановитою молоддю.

У цьому році громада долучилася до проєкту DECIDE, у межах якого підписано меморандум між владою, освітою та РАЕС. Як єдиний майбутній академічний ліцей громади, ми відчуваємо підтримку міста і зацікавленість у підготовці молоді до технічних спеціальностей.

«Втрачений» чи «інвестований» рікУчасть у пілоті передбачає роботу зі страхами. 12-річна модель викликає дискусії про «втрачений рік». Як пояснюєте, що це не втрата, а перевага?

Тема «втраченого року» – насамперед про емоцію. Ми не заперечуємо цей страх, а пояснюємо: це не доданий рік, а інвестований.

По-перше, це усвідомлений вибір. Дитина не вступає «кудись», а розуміє свою траєкторію і рухається нею.

По-друге, це інший рівень підготовки – не повторення, а поглиблення, практика і розвиток навичок.

По-третє, це зрілість. Різниця між 17 і 18 роками суттєва, і це відчують батьки.

Тому логіка проста: краще інвестувати рік у правильний старт, ніж потім втрачати роки на виправлення помилок.

На фоні демографічного спаду в країні чи можна розглядати пілот як шанс зберегти спроможність ліцею?

Ми чітко відчуваємо демографічний виклик. Але пілот – це не про «виживання», а про розвиток. Це перехід до профільної, індивідуалізованої освіти, підвищення конкурентоспроможності і створення цінності для громади.

Сильний ліцей – це аргумент для родин залишатися. Освіта стає фактором демографічної стабільності.

А пілот дає можливість перезавантажити зміст освіти і підсилити партнерства.

Яким бачите свого випускника у 2029 році, коли ваш перший пілотний потік закінчить 12-й клас? Чим він відрізнятиметься від тих, хто були у «старій» системі?

Це буде зріла і усвідомлена людина, яка розуміє цінність свого вибору. Вона матиме сильні академічні компетентності і практичний досвід у межах обраного кластера. Це буде самостійний учень, який уміє вчитися, планувати і готовий відповідати за свої рішення. І головне – це адаптивна людина, здатна працювати в умовах змін.

Це не просто носій знань, а людина, яка вміє ними користуватися.

Зрештою, реформа старшої школи – це не про нові кабінети чи підручники. Це про те, щоб дитина виходила за поріг ліцею із чітким планом власного життя. Ми хочемо, щоб наші випускники були конкурентними не лише в межах Вараша чи України, а й у глобальному світі. І цей шлях ми починаємо вже сьогодні.

7 dniv

7dniv.rv.ua/

Запис Репетитори чи профільна школа. Кейс Ліцею №1 у Вараші про те, як батькам заощадити 200 тисяч грн спершу з'явиться на 7 днів.

Свобода, Громада, Посад, Культура, реформа

Читайте ще