Рівне

У Дубенському замку школярам розповіли історію незламного подружжя

19 трв•Район.in.ua

Долі легендарного дубенського подружжя стали уособленням незламності українського духу.

У Дубні відбулася зворушлива та знакова зустріч. Напередодні, в історичному календарі України значився День пам’яті жертв політичних репресій, і саме з цієї нагоди десятикласникам ліцею №3 міста презентували лекцію-спогад про легендарне місцеве подружжя — Миколу та Марію Боришкевичів Про це йдеться на фейсбук-сторінці Дубенського замку, у залі князів Острозьких якого і відбулася ця подія.

Про тернистий життєвий шлях батьків, яких сталінські табори розлучили на довгі дев'ять років, учням розповів їхній син Василь.

Якби не радянські репресії, Микола і Марія найпевніше стали б успішними педагогами. Вони познайомилися у 1946 році, коли Микола навчався в Рівненському вчительському інституті, а Марія проходила там учительські курси.

Проте зародження почуттів обірвав арешт. На другому курсі інституту Миколу затримали за «націоналістичну діяльність» — хлопець лише прочитав друзям вірш із рядками: «Україно, твою славу і волю розтоптала проклята Москва…» Один із присутніх виявився донощиком.

Після в'язниць у Рівному та Львові вільнолюбного студента засудили до розстрілу, який згодом замінили на 25 років конфіскації та ув’язнення на суворій Колимі. Загалом за ґратами він провів 8 років, 8 місяців і 25 днів.

Його кохану Марію за розповсюдження націоналістичної літератури засудили до 10 років заслання і відправили до далекої Караганди (Казахстан), де вона провела сім років.

Перебуваючи у важких табірних умовах, Марія здійснила неймовірне — голкою з риб'ячої кістки вишила іконку Ісуса Христа в терновому вінку. Сьогодні цей унікальний артефакт зберігається у виставковій залі Дубенського замку як символ нескореної віри.

Найлютіші репресії не зламали закоханих. Після смерті Сталіна вони повернулися на рідну землю, у вересні 1956 року одружилися і прожили в парі 44 щасливі роки. Господь нагородив Миколу Боришкевича талантом художника, тож у часи відродження України він активно долучився до відновлення «Просвіти», створення «Волинської Січі» та розписував місцеві храми.

Своїми спогадами про родину поділився також відомий дубенський письменник і поет Микола Тимчак для якого Марія була по-материнському рідною людиною. Трагічна й водночас велична доля Боришкевичів надихнула його на створення новели та поетичних рядків, які він зачитав ліцеїстам.

Найбільш емоційним моментом зустрічі став перегляд архівного відеоінтерв'ю з Марією Боришкевич. Жінка, яка завжди носила вишиванку й на схилі віку повністю втратила зір, звернулася до сучасної молоді, лагідно назвавши їх «жовто-синіми квіточками»:

«Бережіть, шануйте, любіть Україну! І тоді вона буде такою, про яку мріяли багато поколінь українців!»

Читайте також:

Лев, Замок, курс, Зоря, Доля

Читайте ще