Уродженцю села Бармаки винесли вирок за вбивство біля кафе "Рюмочна".
Як зазначається у вироку Рівненського міського суду, подія сталась близько 18 години 21 грудня 2020 року на вулиці Льонокомбінатівській.
За словами обвинуваченого, коли він вийшов із кафе, то його авто погано заводилось. Тому він попросив двох чоловіків штовхнути автомобіль. Згодом, коли авто вищтовхали, обвинувачений помітив, що немає ключа від авто. Тому між ним та одним із чоловіків виник конфлікт. Обвинувачений дістав лом та вдарив ним потерпілого.
Ключ зрештою знайшов, і тоді чоловіки розійшлися. Проте обвинувачений побачив, що у його авто відірване дзеркало заднього виду. Він подумав, що це зробив власник кафе, тож пішов на задній двір, де стояло авто власника кафе та зламав йому дзеркало.
Його помітив хтось зі сторони магазину «Аннет», що розташований навпроти, підбіг та схопив за капюшон. Він вирвався та побіг. Його наздогнали та збили з ніг. Після цього, його почали бити. Власник кафе бив його кулаками та ногами, розбив до крові обличчя.
За словами обвинуваченого, коли він повернувся за авто,
то його побили двоє чоловіків, один зяких допомагав йому штовхати авто.
Після бійки вийшо власник кафе з рушницею. Коли з рушниці випав патрон, то обвинувачений цим скористався та почав забирати в опонента рушницю. У цей час, за версією обвинуваченого, пролунав постріл.
Після цього він утік. Обвинувачений стверджував, що не мав наміру вбивати опонента, намагався тільки забрати у нього рушницю, оскільки він погрожував йому вбивством.
Один із потерпілих, якого обвинувачений вдарив ломом, вказав, що претензій до обвинуваченого не має, однак бажає, щоб останній поніс відповідальність за свої протиправні дії.
Разом з тим, з огляду на висновок, до якого прийшли експерти щодо механізму спричинення вогнепального поранення, суд критично оцінює показання обвинуваченого про те, що постріл відбувся випадково в момент коли він відбирав рушницю та був повернутий спиною по відношенню до вбитого.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив, що поведінка свідків, дії загиблого щодо обвинуваченого були протиправними, суспільно небезпечними, створювали реальну загрозу фізичному здоров`ю обвинуваченого,
а тому свідчать про наявність реальних підстав для самозахисту, необхідність негайного відвернення чи припинення посягання на життя самого обвинуваченого.
Таким чином, суддя Дмитро Яковлєв прийшов до висновку про те, щ обвинувачений, застосовуючи відібрану у загиблого рушницю, вчиняючи дії з метою захисту, перебував в стані необхідної оборони, однак перевищив її межі умисно, заподіявши загиблому тяжкої шкоди, яка не відповідала небезпечності посягання та обстановці захисту.
Відтак, дії обвинуваченого перекаліфіквали зі статті 115 ККУ на ст. 118 ККУ.
Потерпіла у суді, родичка загиблого, звернулась із цивільним позовом про стягнення хз обвинуваченого понад 24 тис. грн матеріальної та 1,3 млн грн моральної шкоди.
Відтак, суддя Дмитро Яковлєв визнав обвинуваеного винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ст. 118 КК України.
Проте звільнив його від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов потерпілої суд задовольнив частково.
Стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 17 741майнової шкоди та 300 000 грн моральної шкоди.
У той же час нині вирок Рівненського міського суду в апеляційному суді оскаржує прокуратура.