Острог провів в останній земний шлях передчасно померлого військового Сергія Аніховського який служив у Національній гвардії України.
Скорботна подія відбулася в суботу, 15 серпня.
Спершу з Сергієм Володимировичем вдома на вулиці Затишній прощалися рідні, близькі та сусіди. Після цього траурна хода, яку традиційно супроводжувала почесна варта, духовий оркестр ЦКДТ (керівник Сергій Бережнюк церковний хор Студентсько-викладацького храму преп. Федора Острозького, його настоятель отець Василь Жуковський очолювана хоругвами та прапорами, рушила до храму, де й відбулося заупокійне богослужіння.
За спочинок захисника в Царстві небеснім молився отець Василь Жуковський. Після звершення заупокійної служби божої священник звернувся до рідних, близьких і побратимів.
«Дорогі у Христі браття і сестри, шановна і скорботна родино, родичі, бойові побратими, сусіди, друзі, усі, хто сьогодні прийшов до нашого храму, щоби провести останню путь воїна. Сьогодні наші серця обтяжені невимовним болем, а очі сповнені сліз, які важко стримати. Ми зібралися тут, у стінах святого храму преподобного Федора Острозького,
де неодноразово молився і прислуговував син Сергія Олександр, студент Острозької академії, на цій рідній для нашого героя Сергія землі, щоб провести його в останню земну дорогу», – говорив отець Василь.
Також священник відзначив, що Сергій Аніховський народився в травні 1970 року й передчасно відійшов у вічність декілька днів тому – 13 серпня.
«Коли ми чуємо про смерть воїна, наша уява малює поле бою, грім канонад… Ми звикли думати, що найбільша небезпека чигає на захисника там, на передовій, але смерть буває раптовою і підступною. Трагічна пригода обірвала життя Сергія Володимировича тут, у тилу, забравши його від нас у мить, коли він, здавалося, був у безпеці. Це викликає в наших душах глибоке непорозуміння і тихий бунт: Господи, чому людина гине на мирній дорослі? Святе Письмо вчить нас, що шляхи Господні незбагненні для людського розуму. У книзі Екклезіаста сказано, що для всього є час під небом –час народжуватися і час помирати. Проте для Бога немає значення, бо саме де саме вривається нитка земного буття. Для нього має значення те, якою людина постає перед його святим небесним престолом.
Сергій Володимирович постає перед Творцем як воїн. Воїн не лише за професію чи обов’язком, але і воїн за станом своєї душі», – наголосив священник.
Отець також підкреслював, що кожен день служби, кожна безсонна ніч, кожен крок у військовій формі були проявом жертовної любові померлого.
«І хоча серце зупинилося через трагічний випадок, його подвиги залишаться незмінним, чистим і вічним. Він віддав свої найкращі роки, своє здоров’я та сили для того, щоб ми могли сьогодні молитися у вільному українському Острозі. Смерть нагадує нам всім про крихкість людського життя. Вона вчить нас цінувати кожну мить, любити ближніх уже зараз, не відкладати це на завтра і бути готовими кожної хвилини постати перед Господом Богом», – додав Василь Миколайович.
Наприкінці проповіді він говорив, що Господь забирає своїх воїнів світла до себе, де немає ні хвороб, ні печалі, ні зітхання, а життя нескінчене. «Пам’ять про Сергія Володимировича Аніховського ніколи не згасне в наших серцях. Його ім'я буде вписано в історію нашої громади. Душа його знайде свій вічний спокій на алеї героїв»,
– завершив духівник.
Коли зі Сергієм Володимировичем попрощалися в храмі, процесія проспектом Незалежності рушила до майдану Свободи. Духовий оркестр і церковний хор виконували траурні мелодії і сумні піснеспіви. Автівки спинялися, водії та перехожі вклякали на коліна.
Майдан Свободи зустрів Сергія Аніховського навколішки. Звучала композиція-реквієм «Плине кача».
Крім численних містян, секретаря, в.о. голови Острозької міської ради Костянтин Кирилюк прибуття ходи чекало й духівництво – отці Православної церкви України. Відтак літію на центральній площі Острога звершило вісім священників, серед яких був і благочинний церков ПЦУ на Острожчині Юрій Лукашик
Традиційно звучав Гімн України, був припіднятий національний стяг.
«Ми зібралися тут єдиним живим ланцюгом скорботи, щоб схилитися перед труною нашого земляка воїна Сергія Володимировича Аніховського», – говорив у проповіді на майдані Свободи Василь Жуковський.
Духівник підкреслював, що померлий своїм життям виконав найвищу заповідь божу, заповідь жертовної любові.
«Тому сьогодні ми стоїмо тут не просто як випадкові перехожі,
ми стоїмо як свідки його військової честі. Жертва Сергія Володимировича не марна. Трагічний випадок обірвав його земний шлях. Але жодна аварія, жодна земна стихія не здатна перекреслити його статусу воїна, його відваги та його внеску у майбутню перемогу нашої батьківщини. Перед Христом Всевишнього Господа він постає сьогодні у світлих шатах захисника світу. Подивімося, що немало людей прийшло сьогодні на площу. І це найвищий доказ того, що Сергій прожив життя гідне, його поважали, його любили і ним пишалися. І цей людський океан скорботи зараз є найбільшою підтримкою для його родини – ви не самі в своєму горі. Сьогодні з вами плаче Острожчина і вся Україна», – додав священник.
Від імені Острозької громади співчуття родині та всім близьким висловлював Костянтин Кирилюк.
Спершу очільник громади коротко окреслив життєвий шлях померлого. Зокрема, розповів, що Сергій Володимирович народився 28 травня 1970 року в місті Острог. Дитинство та юність Сергія Володимировича теж минули в рідному місті. Навчався в Острозькій загальноосвітній школі №2, а після завершення школи вступив у вище професійне училище № 28,
де здобув професію тракториста. Працював у компанії «Укртелеком», а перед повномасштабним вторгненням – оператором на автозаправній станції.
«Для рідних Сергій Володимирович був люблячим чоловіком, турботливим батьком. Він любив природу, захоплювалося полювання. Найбільше радості йому приносили моменти, проведені разом із рідними – дружиною Тетяною та синами Олександром і Тимофієм. Коли Росія розпочала повномасштабну війну проти України, Сергій не залишився осторонь. Він добровільно став на захист Батьківщини та проходив військову службу у військовій частині Національної гвардії України. 13 серпня 2026 року життя Сергія Володимировича обірвалось. У пам'яті рідних він назавжди залишиться люблячим чоловіком і батьком, доброю та щирою людиною, а для нас – воїном, який у найважчий для країни час став на її захист. Тож світла пам'ять Сергію Володимировичу, вічна шана нашому захиснику», – наголосив Костянтин Миколайович.
Завершили чин похорону на Новому кладовищі Острога, де Сергієві Аніховському віддали останні земні та військові почесті.
