
У День Незалежності України Острозька центральна бібліотека зібрала земляків на камерну святкову зустріч з літераторкою, уродженкою Острога, а нині мешканкою Нетішина Оленою Ігнатовою
Перед початком зустрічі присутні за пропозицією бібліотекарки відділу обслуговування споживачів ОЦБ Валентини Ліщук ушанували хвилиною мовчання захисників і захисниць, які полягли за свободу та незалежність України.
Привітати учасників літературного дійства завітала й начальниця відділу культури та туризму виконкому Острозької міської ради Ольга Лозюк Вона розповіла зворушливу деталь: у людини, яка їй дуже дорога, 24 серпня був день народження, і йому виповнювалося рівно 35 – він народився того самого дня, коли Україна проголосила незалежність. «Ти народився в такий день, що не можеш бути іншим. Ти світлий, ти сонцесяйний, ти даруєш любов, ти даруєш тепло і ти небайдужий. І це все про нашу Україну. І це все про кожного з нас», – наголосила Ольга Федорівна.
Вона також додала, що всі заходи громади тепер починаються з шани і вдячності, бо це тепер наша культура.
Ведуча Валентина Ліщук представила гостю – колегу-бібліотекарку,
поетесу Олену Ігнатову. Було сказано, що авторка народилася в Острозі й провела тут велику частину життя. Навчалася в Острозькій гімназії №2, Національному університеті «Острозька академія», закінчила Острозьку школи мистецтв. Згодом родина Олени переїхала до Нетішина сусідньої Хмельницької області, згодом жінка мешкала у Львові, а нещодавно повернулася до міста енергетиків.
На початку зустрічі Олена Ігнатова розповідала про себе, що перший вірш написала ще у вісім років, виконуючи шкільне домашнє завдання, у якому треба було створити вітання з 8 березням, що з 2020 року веде поетичну сторінку у фейсбуці, де зібралося вже понад 2500 читачів.
https://www.youtube.com/watch?v=KDY7vb13NSA
«Острог – колиска мови мого дитинства. З цього міста розпочалася історія мого творчого життя. Я дуже люблю острозьких людей. Вони дуже теплі, щирі», – говорила Олена Ігнатова.
https://youtu.be/h5T4ta_rqrs
Кілька творів, які прозвучали на зустрічі, поетка написала спонтанно, вночі. Один із них народився напередодні літньої грози у Львові: заснувши, вона за годину-півтори прокинулась від грому,
що вдарив зовсім близько. Пані Олена каже, що вірші іноді бувають пророчими.
Прозвучали й вірш про прийняття себе, про щастя, для якого, за переконанням авторки, не треба багато – досить бути поруч із рідною людиною, хай і серед дощів та гроз.
https://www.youtube.com/watch?v=uV2IceRdhWs
Був і вірш про приховану силу – про те, як людина, тримаючись мужньо, «ховає крила в шафі», щоб дістати їх лише тоді, коли це справді потрібно. Народився він, зізналась авторка, із власного досвіду: коли їй казали, яка вона сильна, вона довго пояснювала чому, а потім перестала – і замість пояснень з'явився вірш. Пролунало й кілька віршів про очі – тему, яку поетка любить найбільше.
«Не дарма кажуть, що очі – це дзеркало: там багато справжнього можна побачити, якщо навчитися читати», – поділилася авторка.
https://youtu.be/1qkKWg_cPFE
https://youtu.be/EyeBXLXT8Ys
Окремою темою вечора стали вірші, присвячені військовим. Олена Ігнатова прочитала твір про материнську молитву за сина на фронті – про важку материнську долю, яка щодня чекає й вірить. Авторка згадала і про нову поетичну збірку журналістки й громадської діячки з Нетішина
Руслани Чернюк до якої також увійшли її вірші про захисників.
Зустріч відбувалася у форматі вільного мікрофону, тож усі охочі могли задати питання Олені Ігнатовій чи поділитися коментарями.
«Коли я вперше побачила її вірші в інтернеті, я не була здивована – завжди відчувалося, що вона творча людина, з виразними, промовистими очима», – говорила про гостю Острога одногрупниця з НаУОА Марія.
Директорка Острозької школи мистецтв Наталія Балаушко згадувала Олену як випускницю цього закладу.
«З перших рядків зрозуміло, що ваші вірші дуже музикальні – співочі, їх справді можна покласти на музику», – наголосила Наталія Петрівна
Наостанок Олена Ігнатова подякувала присутнім і зазначила, що для неї має значення не кількість слухачів, а якість спілкування: «Хай прийде десять людей, які дійсно почують і щиро порадіють за тебе, ніж сто байдужих». Вона побажала громаді, щоб кожне наступне свято було мирним і гучним, а собі – натхнення продовжувати творити.