Рівне

В Острозі відкрили виставку про засновників музею

22 жов•Район.in.ua

Зліва направо: невістка І. П. Івашкевича, І. П. Івашкевич, П. П. Покришкін, В. Г. Леонтович, М. А. Тучемський. Фото В. Г. Леон У 2026 році минає 110 років від відкриття музею в стінах замку князів Острозьких. Але ці 110 історій – не лише про 110 років. Вони про людей. Про тих, хто рятував замок від руйнування. Хто жертвував гроші. Хто приносив сюди старі книги та ікони. Хто проводив археологічні дослідження. Хто описував музейні предмети. Хто реставрував їх. Хто працював тут у часи воєн, зміни кордонів і державних режимів. І про тих, хто продовжує цю роботу сьогодні.

З нагоди пам’ятної дати відкриття у Державному історико-культурному заповіднику м. Острога реалізовують проєкт «110 історій Острозького замку за підтримки Українського культурного фонду.

Одним із етапів втілення проєкту було відкриття масштабної виставки на третьому поверсі замку. Важливою частиною, якої є розділ присвячений засновникам та меценатам музею.

ВиставкаХоч, установа в стінах замку розпочала роботу 110 років тому, сама дея виникла значно раніше. На початку ХХ століття в Острозі сформувалася громадська ініціатива,

яка у 1909 році оформилася у Братство імені князів Острозьких. Його учасники збирали старожитності, книги, документи, ікони, археологічні знахідки, а головне – взялися за порятунок самого Острозького замку.

На виставці представлені портрети розмістили портрети людей, без яких цього музею, найімовірніше, не було б.

Першим бачимо портрет Михайла Андрійовича Тучемського – (5 вересня 1872 – 23 квітня 1945) релігійного та освітнього діяча, краєзнавеця і музейника Волині, одного із яскравих представників вітчизняної культури із середовища волинського священства кін. XIX – поч. XX ст. Його найвідомішим поступом є відкриття острозького музею Саме навколо нього значною мірою концентрувалася робота Братства. Він організовував збирання старожитностей, займався дослідженнями, листуванням, музейною роботою. У певний період Тучемський навіть жив безпосередньо в замку, фактично виконуючи одночасно функції хранителя, адміністратора і сторожа.

Михайло ТучемськийДалі портрет Володимира Леонтовича(1881 ‒ 1968), українського інженера-будівельника, архітектора-реставратора, викладача,

професора. Уродженець Полтавщини, родом з Гадяча, невдовзі, після закінчення Київського політехнічного інституту обійняв посаду волинського єпархіального архітектора, займався дослідженням та відбудовою пам’яток архітектури. Саме він розробив проєкт реставрації Вежі Мурованої. Як фахівець з архітектурної інженерії та реставрації ним був підготовлений реставраційний план, креслення, геодезичні зйомки за якими планувалися ремонтні роботи. Слід зауважити, що вони носили консерваційний характер зі для збереження автентичної форми й пропорції споруди. Це був один з прикладів професійної наукової реставрації замкової архітектури на Волині.

Володимир Леонтович Завдяки роботі Леонтовича й консультаціям академіка архітектури Петра Покришкіна середньовічну споруду вдалося не просто відремонтувати, а фахово пристосувати до музейних потреб.

Далі бачимо Іллю Петровича Івашкевича (1855–1920) – мировий посередник Острозького повіту, громадський діяч, краєзнавець, голова братства імені князів Острозьких з 1912 року, один з ініціаторів реставрації замку в Острозі та створення в ньому історичного музею.

Ілля ІвашкевичПоруч – Анна Іллівна Івашкевич, його донька. Вона продовжила справу батька, займалася збереженням історичної пам'яті про Острог і була авторкою невеликого популярного видання з історії міста.

Братство імені князів Острозьких заклало міцний фундамент систематичній науково-музейній праці та краєзнавчим дослідженням в Острозі. Головна заслуга Братства перед українським народом та європейською культурою – реставрація визначної пам’ятки вітчизняної архітектури XIV ст. – Вежі мурованої.

Важливо розуміти: замок відновила не якась одна людина і навіть не одна державна структура. Значну частину коштів збирали громадою. Братчики проводили благодійні заходи, лекції, зверталися до меценатів, фіксували пожертви.

Одним із найбільших меценатів став князь Роман Даміан Санґушко Він пожертвував на реставрацію замку 1000 рублів. Загальна вартість робіт перевищила 11 тисяч рублів, тобто внесок князя становив майже десяту частину необхідної суми.

Роман СангушкоВід першого братського давньосховища до сучасного цифрового архіву музей залишається простором збереження історичної пам'яті та культурної спадкоємності.

Представлені тут речі розповідають не тільки про минуле Острога. Вони розповідають про людей, які рятували його пам'ятки, формували музейну колекцію і передавали її наступним поколінням.

І сьогодні, в умовах нової війни, ця історія набуває особливого значення. Сто десять років тому, під час Першої світової війни, люди відкрили музей у відреставрованому середньовічному замку. Вони робили це в час, коли майбутнє було так само невизначеним. І, можливо, саме тому їхній досвід настільки зрозумілий музейникам сьогодні. Бо культура зберігається не сама собою. Хтось має врятувати стару будівлю. Хтось – принести до музею родинну реліквію. Хтось - провести дослідження. Хтось – відреставрувати пошкоджений предмет. Хтось – записати його до інвентарної книги. А хтось – прийти до музею, побачити все це і зрозуміти, чому воно має бути збережене далі.

Тому «110 історій Острозького замку» – це не лише розповідь про минуле музею. Це історія відповідальності за його майбутнє. І ця історія, насправді, ще не завершена.

Громада, Острог, Замок, фонд, Культура

Читайте ще