Рівне

В Острозі відкрили воркаут-майданчик пам'яті Олександра Равського

4 лис•Район.in.ua

У вівторок, 3 листопада, на території Острозького ліцею №1 відкрили воркаут-комплекс пам'яті полеглого захисника України, уродженця Острога Олександра Равського. Майданчик збудувала й профінансувала родина військового, а ініціаторкою проєкту стала його дружина Ольга.

Воркаут (від англ. workout – «тренування») – це вулична гімнастика: силові вправи на просто неба з вагою власного тіла. Для занять тут облаштували турніки, бруси та рукоходи.

Захід розпочався більш як на сорок хвилин пізніше, ніж планували, через повітряну тривогу на Рівненщині. Спершу учениця 11-А класу Валентина Лозюк, дочка полеглого захисника Андрія Лозюка, та десятикласник Микола Кір'янчук прочитали вірш-епіграф про війну. Ведучі – десятикласники Єва Яцюк та Ілля Тищук – розпочали урочистість зі слів:

– Сьогодні в житті нашого ліцею відбувається особлива подія – ми відкриваємо новий спортивний майданчик, присвячений пам'яті загиблого героя Олександра Равського, – говорили ведучі, розпочинаючи подію, звертаючись до присутніх. – Ця подія урочиста й водночас сповнена глибокого суму. Адже право вільно навчатися,

працювати, займатися спортом і будувати майбутнє виборюють для нас мужні захисники України. Відтепер цей майданчик буде не лише місцем спортивних змагань. Він стане простором пам'яті, сили, витримки, чесної боротьби та командної єдності. Сьогодні всіх нас об'єднує пам'ять, вдячність і любов до України – держави, за свободу якої Олександр Равський віддав найдорожче – життя.

На знак пошани до Олександра та всіх, хто боронить незалежність країни, пролунав Гімн України. Після цього присутні хвилиною мовчання вшанували всіх полеглих захисників і захисниць та мирних жителів, які загинули внаслідок війни.

Олександр Равський: спорт, будівництво, служба– Є імена, які назавжди залишаються в історії країни, громади, навчального закладу та в людських серцях, – говорили ведучі, продовжуючи подію. – Одне з таких імен – Олександр Равський. Він народився 1998 року в Острозі. Навчався в нашому ліцеї. З дитинства захоплювався різними видами спорту, професійно займався воркаутом, футболом та бігом. Завдяки своїй впертості та сталевому характеру Олександр посів багато призових місць на змаганнях із воркауту.

Сашу неодноразово помічали скаути та запрошували у професійний спорт. Він надихав юних спортсменів на здобуття перемог і навіть був на шляху до отримання гранту на відкриття спортивного майданчика в Острозі. Початок повномасштабного вторгнення Олександр застав в Ірпіні Київської області, де проживав та працював будівельником протягом декількох років. Побачивши весь жах на власні очі, Саша відразу прийняв вольове рішення стати на захист України. На службі в Збройних силах наш герой проявив себе максимально результативно, що підтверджено неодноразовими подяками від командування та словами вдячності від побратимів, які вважали його цінним та незамінним на службі. Зокрема, 2023 року Олександра Сергійовича нагородили нагрудним знаком Міністерства оборони України «За зразкову службу». 11 березня 2023 року Олександр одружився зі своєю коханою Ольгою. Їхні стосунки були для всіх прикладом справжнього та чистого кохання. Вони мріяли про довге подружнє життя рука в руку.

3 вересня 2024 року російські війська завдали удару двома балістичними ракетами по Полтавському інституту зв'язку і телекомунікацій.

Серед загиблих був 26-річний Олександр Равський, який на той час проходив курси підвищення кваліфікації та перепідготовки за спеціальністю.

– Пам'ять про військовослужбовця зберігають в нашій громаді, – наголосили ведучі. – 19 червня 2026 року, в день, коли Олександрові мало виповнитися 28 років, в Острозі провели перший дитячий футбольний турнір його пам'яті. Олександр із прекрасної родини. Він був дуже світлою, теплою, сильною людиною. Людиною честі. Людиною слова. І таким він назавжди залишиться в пам'яті острожан.

«Саме вона ініціювала будівництво»Валентина Лозюк виконала пісню «Я помолюсь» на слова й музику Оксани Скороход. Далі ведучі подякували дружині Олександра, яка ініціювала будівництво майданчика та профінансувала його.

– Переживаючи невимовний біль утрати, вона знайшла в собі сили перетворити пам'ять про коханого чоловіка на добру і важливу справу, – наголосили ведучі. – Завдяки її ініціативі ім'я Олександра житиме не лише в наших серцях, а й у кожному спортивному досягненні, у кожній перемозі та в кожній дитині, яка приходитиме сюди. Нехай цей майданчик стане живим символом пам'яті Олександра Равського.

Героя. Випускника нашого ліцею. Мужнього захисника України.

Секретар Острозької міської ради, виконувач обов'язків міського голови Костянтин Кирилюк наголосив, що майданчик є нагадуванням про ціну незалежності:

– Сьогодні ми зібралися тут, аби відкрити новий спортивний майданчик, який був побудований і профінансований родиною нашого героя Олександра Равського, – говорив Костянтин Кирилюк. – Цей майданчик – це символ пам'яті про нашого героя і чергове нагадування для нас із вами, якою надзвичайно дорогою ціною нам дається наша незалежність. Якою надзвичайно дорогою ціною нам дається можливість жити на нашій землі, спілкуватися нашою рідною мовою і будувати наші українські плани на майбутнє. Поряд із тим, шановні присутні, ми маємо пам'ятати про надзвичайну нашу відповідальність перед нашими загиблими героями, перед нашим героєм Олександром. Адже ми маємо робити все можливе, аби наближати нашу, таку довгоочікувану перемогу. І дасть Бог після цієї перемоги наступить справедливий мир. І ми з вами будемо розбудовувати нашу нову українську державу. Таку українську державу,

яку буде не соромно показати для наших захисників. Таку державу, за яку віддавали найдорожче – своє життя.

Він також подякував родині за створення спортивного простору, за людяність і гуманізм та висловив сподівання, що майданчик виховає не одне покоління спортсменів.

Директорка ліцею №1 Руслана Лазарчук згадала Олександра як колишнього учня і розповіла про його родину:

– Ми сьогодні пошановуємо пам'ять захисника України, нашого колишнього учня Саши Равського, – говорила Руслана Лазарчук. – Склалося так у житті, що мені довелося працювати з батьками Саші – Мариною та Сергієм. Я знаю їх як добрих, щирих, ніжних людей. Горе познайомило мене з дружиною Саші – Ольгою. Молода тендітна жінка, яка вже винесла так багато на своїх плечах. І, напевно, тільки дуже велика любов до Саші спонукала її до такого вчинку. Бо вирішила, і Оля, і родина разом, усі вирішили встановити майданчик як пам'ять про людину, яку вони всі дуже любили і люблять. Ви знаєте, коли я дізналася про таке бажання родини, мені перехопило дух. Чому? Бо знаю, що ніколи ця родина не була дуже багатою.

Але ж вони вирішили саме так вшанувати пам'ять про найріднішу їм людину. А Саша був добрим і таким же добрим залишиться в нашій пам'яті на довгі-довгі роки. Він обрав собі мирну професію. Я дуже люблю, коли бачу, що щось будується. Бо тоді я знаю, що все добре. Будують – значить, люди хочуть жити. І ось саме з цим пов'язав своє життя Саша. Але клятий ворог забрав його життя, як і тисяч-тисяч наших співвітчизників, наших українців. Але я переконана, що й цій війні прийде кінець. І правда на нашому боці. А раз правда на нашому боці – то ми переможемо! Слава Україні.

«Це місце існує через сильне кохання»Найщемливішим був виступ дружини Олександра Равського – Ольги Равської. Вона розповіла про чоловіка таким, яким він був у повсякденному житті, і подякувала всім присутнім:

– Сьогодні хочу без офіційних фактів і дат трохи розповісти вам про самого Сашу, таким, як він був у простому житті, таким, як він був для мене особисто, – говорила Ольга Равська. – Саша – це людина, якою я справді завжди надихалася і пишалася. Коли ми лише починали спілкуватися, Саша інколи міг надіслати мені відео в п'ятій годині ранку,

як він десь біжить. Або знайшов турніки й уже робить різні трюки. І я завжди дивувалася, як в одній людині може бути стільки фізичних сил і чому цьому хлопцеві настільки важко всидіти на одному місці. Це та людина, яка могла сидіти поруч зі мною і бурчати: «От ці підлітки зараз тільки в телефонах і сидять». А я сміялася і казала, що він говорить, як якийсь дід. І тоді Саша починав цілком серйозно мені пояснювати, чому він так думає. Бо для нього постійно бути в русі, чимось займатися і пробувати нове – це було його життя. Він навіть багато разів намагався мене «підбити» бігати з ним о п'ятій ранку. Але це вже зовсім інша історія. Насправді мені дуже важко розповісти вам усе про Сашу, тому що я можу говорити, насправді, годинами. Для мене Саша завжди був поєднанням щирості і сили, впертості і життєвої енергії, яка була тільки в ньому. Він умів переконувати усіх, надихати і сам ніколи не любив зупинятися на півдорозі й кидати справи. Сашка завжди ніби освітлював собою кожну кімнату, в яку він заходив, кожну компанію, в якій перебував. Словом, просто душа. І знаєте,

бувають люди, на яких дивишся, а вони ніби сяють зсередини. От таким для мене був мій Саша. Коли я почала думати, що я можу зробити, аби пам'ять про нього залишалася не лише в серцях рідних, друзів, а й в серцях усіх містян, я почала згадувати наші з ним розмови. Саша завжди розповідав мені історії про те, як сильно «горів» воркаутом, як багато в юності їздив на змагання, як любив годинами проводити час на турніках біля академії. І я згадала, що багато разів, коли ми десь гуляли і бачили спортивні майданчики, Саша розповідав мені, як колись хотів створити такий самий в Острозі. Розповідав, як вони з друзями розробляли проєкт, як подавалися на гранти, як хотіли втілити цю ідею. Я досі пам'ятаю, як сильно «горіли» його очі при цьому. І сьогодні його мрія здійснилася. І мені дуже хочеться вірити, що Саша був би щасливим побачити цей майданчик. І він хотів, щоб в Острозі було місце, куди можна або прийти самому, побути в тиші, позайматися, або зібратися з друзями компанією, показати один одному якісь трюки, позмагатися, хто краще що навчився. І це просто життя,

яке він хотів. Мені дуже хочеться, щоб цей майданчик не був порожнім. Щоб тут завжди було життя, лунав сміх, з'являлись знайомства, народжувалася любов до спорту. І, можливо, колись хтось із дітей прийде сюди вперше, він настільки ж сильно полюбить воркаут, як і мій Саша. Для мене це буде найкращим підтвердженням того, що все це було не даремно. І я дуже прошу всіх берегти цей простір. І приходити сюди тренуватися, приводити друзів і навчатися новому. Нехай цей майданчик стане місцем, у якому продовжуватиме жити частинка Саші. … Найособистішу свою подяку я хочу висловити своєму Саші за те кохання і силу, які він у мене вклав. Завжди у мене вірив. І це місце існує через сильне кохання. Завершити я хочу проханням. Будь ласка – бережіть цей простір! Підтримуйте всіх наших захисників, які зараз боронять нас будь-якою ціною. Знаходьте в собі сили донатити і робити все, щоб наша країна була вільною. Також шануйте й бережіть пам'ять про всіх полеглих захисників. Слава Україні! Героям слава!

Під час виступу Ольга Равська подякувала всім, хто долучився до реалізації мрії чоловіка:

адміністрації та працівникам Острозького ліцею №1, Костянтину Кирилюку, Юрію Колодяжному (за надані матеріали), директору ОКП «Водоканал» Андрію Кошинському та працівникам підприємства, хлопцям, які працювали на майданчику, родинам Ольги та Олександра, друзям і всім, хто підтримав проєкт.

Наприкінці ведучі наголосили на значенні пам'яті:

– Пам'ять – це не лише дати, портрети та квіти, – говорили ведучі. – Пам'ять живе в наших серцях і щоденних учинках. Вона живе у нашій відповідальності, чесності, взаємній підтримці та любові до України. Спорт навчає нас не відступати перед труднощами, підтримувати команду й боротися до кінця. Саме такими – сильними, гідними та небайдужими – хотів би бачити нас наш герой. Спортивний майданчик, присвячений пам'яті героя України Олександра Равського, відкрито!

Знову пролунав Гімн України. Дружині та матері Олександра Равського адміністрація ліцею вручила букети троянд.

– Нехай тут лунають дитячі голоси, народжуються спортивні перемоги та зростають сильні духом патріоти України, – зазначили ведучі, завершуючи захід. – Олександр Равський назавжди залишиться частиною історії нашого ліцею. Герої не вмирають, доки ми їх пам'ятаємо, шануємо, продовжуємо жити, боротись і перемагати. Слава Україні! Героям слава!

Вічна пам'ять Герою.

Свобода, Сорока, Троянда, Громада, Заклад

Читайте ще