В межах проекту «Згадаймо разом» 9 вересня у Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбулася презентація нової книги Ірини Куліш-Лукашевич «Пам’ять непідвладна часу», яка присвячена 120-річчю освячення Свято-Воскресенського собору в Рівному. На подію завітали чимало поважних корінних рівнян, які пам’ятають Свято-Воскресенський собор у різні періоди його життя, священики, краєзнавці, вчителі та учні Рівненської духовної семінарії, недільної школи, прихожани собору.
Організатор презентації, завідуюча відділу виставок музею Галина Данильчук наголосила, що книга Ірини Куліш-Лукашевич є першою ластівкою в дослідженні історії Свято-Воскресенського собору і є безперечно цікавою не тільки історикам, священнослужителям та краєзнавцям, але і всім, хто цікавиться духовно-культурним простором та старожитностями нашого міста.
- Автор книги зробила свій громадянський подвиг – першою дослідила історію собору, що за свою понад вікову історію став однією з найприкметніших окрас і символом старого міста. Вона не тільки виконала колосальну роботу, досліджуючи архівні матеріали та розшукуючи людей,
причетних до історії собору, але і написала першу книгу, присвячену йому, та видала її своїм власним коштом, накладом 100 примірників. Ірина Всеволодівна є піонеркою, яка започаткувала літопис нашого кафедрального собору, - зазначила Галина Данильчук.
Книга, написана на основі спогадів і архівних матеріалів та наповнена документальними, рідкісними та подекуди унікальними фотографіями, містить чимало цікавих фактів та деталей, починаючи з моменту закладки першого каменя в основу майбутнього храму і його освячення 8 жовтня 1895 року та закінчуючи періодом закриття собору у 1962 році. Тоді останній настоятель храму Григорій Коршун змушений був віддати ключі від святині в обком партії, яка згодом перетворила собор на Музей атеїзму.
- Я рада поділитися цією унікальною інформацією, яку мені вдалося зібрати по крихітках, - розповідає авторка. - Робота велася з початку 2000-х років до цього моменту. Я народилася і виросла в Рівному, тому Свято-Воскресенський собор для мене - це світлі та теплі спогади дитинства, з якого ми всі з вами вийшли. І у назві книги втілилися моя віра і мої переконання,
що людям потрібно знати про свої минуле, інакше ми не зможемо будувати майбутнє.
Ірина Куліш-Лукашевич не вперше заглибилась у тему Рівного першої половини ХХ сторіччя. У 2008 році вийшла її книга «Пошуки і знахідки», присвячена інтелігенції Рівненщини тих років. Працюючи над цим виданням, дослідниця і замріяла відшукати людей або їхніх нащадків та документи, які мали відношення до духовного життя міста у 20-30-х роках минулого сторіччя.
Під час презентації Ірина Куліш-Лукашевич згадувала найцікавіші факти, які їй довелося відкрити, зокрема історію створення Рівненського православного Благодійного товариства у 1923 році, ініційованого тодішнім настоятелем храму о.Миколою Рогальським. Перший нарис у книзі присвячений саме оповіді про це товариство та його роль у духовному житті міста. Окрема глава книги присвячена події освячення Свято-Воскресенського собору, описаній на основі звіту протоієрея Квасницького.
Детально та проникливо у вигляді окремих нарисів авторка розповідає про собор, його служителів і прихожан, заглиблюючись в історії окремих особистостей,
причетних до життя храму. Третій розділ «Часи і долі» знайомить читачів із долями священиків, які в різні роки служили в соборі та були законовчителями в рівненських школах, гімназії. Тут вміщені нариси про життєві шляхи священиків Афанасія Семенюка, Володимира Ковальського, Володимира Піжицького, Михайла Яковлева, Григорія Коршуна та інших, які почасти були мучениками та подвижниками, пройшли сталінські табори, Сибір та повертались служити своєму народові.
У кожному нарисі присутні спогади нащадків або опис подій автором зі слів людей, з якими їй довелося спілкуватися, працюючи над книгою. Чимало рівнян взяли участь та всіляко сприяли цій роботі, надавши свої сімейні архіви. Зокрема, Сергій Григорійович Корнілієв, який також був безпосереднім учасником деяких подій, що описуються в книзі, надав Ірині Куліш-Лукашевич цілий архів рідкісних фото, зібраних його покійною дружиною. Виявляється, Тетяна Пилипівна Корнілієва була онукою отця Володимира Ковальського, надзвичайно сильної та цікавої постаті, що був другим священиком Свято-Воскресенського собору.
Крім цього,
він був служителем у Рівненській військовій сухарній церкві, що обслуговувала залізничну станцію «Рівне». Відомостей про цю церкву ми майже не маємо, але авторка книги розшукала рівнянку, батьки якої брали шлюб саме у цій церкві. Нею виявилася Галина Олександрівна Зеленко, яка чимало років співала у церковному хорі Свято-Воскресенського собору. Завітали на захід і віднайдені родичі по материнській лінії отця Афанасія Семенюка, який служив у нашому кафедральному соборі у 30-х роках минулого сторіччя. До книги увійшли також і особисті спогади Ірини Всеволодівни, яка походить із відомої рівненської родини Кулішів.
Так, різні події та долі багатьох людей перетинаються у сюжетах, тепер назавжди закарбованих на папері друкованого видання. Як зауважила редактор книги Тетяна Прокопович, із цими людьми у нас спільний культурний і духовний простір міста і собору, який ми, рівняни, маємо примножувати і збагачувати. А пам'ять, яка з часом має властивість стиратись та губитись, відтепер дійсно стала безсмертною.
