Нелегальний видобуток бурштину не раз ставала предметом журналістських розслідувань. Копальні в лісах, які місцеві жартома називають «Клондайком», давно вже стали об'єктом пильної уваги. Їх знімали з землі і з повітря. Масштаби нелегального видобутку вражали. Але до цих пір, незважаючи на численні обіцянки чиновників зупинити грабіж надр і легалізувати видобуток, варварські розробки діють. Про це пише відомий журналіст Денис Казанський.
Після кількох репортажів із районів нелегального видобутку бурштину, які були оприлюднені минулого літа, обговорення проблеми вийшло на всеукраїнський рівень. Виходило, що, за фактом, ціла галузь добувної промисловості повністю знаходиться в тіні, і необхідно терміново щось із цим робити. Після скандалу в пресі депутати парламенту пообіцяли прийняти закон про легалізацію видобутку, а президент Петро Порошенко взагалі заявив, що дає силовикам два тижні для того, щоб зупинити грабіж. Але за півроку ганебна ситуація анітрохи не змінилася.
Черговий рейд журналістів «Четвертої влади», який ми провели спільно з активістами Автомайдану,
виявив величезні нелегальні розробки родовищ бурштину. У Рівненській області, куди ми вирушили на цей раз, розмах роботи нелегальних старателів залишав важке враження. Маси людей, не соромлячись, добували цінний камінь, над лісом стояло гудіння сотень мотопомп, та й лісом те, що залишається після копачів, назвати вже неможливо. Замість дерев старателі залишають після себе болотисту пустку.
Нахабство нелегалів призвело до того, що варварські розробки пошкодили залізницю у райцентру Володимерець. Побудована ще поляками вузькоколійка є однією з визначних пам'яток Рівненщини. Часто нею користуються туристи. Можливість зробити таку екзотичну подорож є далеко не в кожній області України. Рейки проходять через мальовничі волинські ліси і провінційні містечка, що дозволяє відчути місцевий колорит. Однак напередодні нашої поїздки з Рівненської області прийшла новина - копачі бурштину підмили насип, через що дорогу довелося закрити на ремонт.
Бурштинові розкопки тягнуться вздовж всієї протяжності вузькоколійки. Місцями це просто викопані лопатами ями, місцями - лунки від мотопомп зі стоячою болотною водою.
Як розповіли місцеві жителі, в цьому місці потяг робить зупинку просто в лісі, щоб висадити біля чергового «клондайку» копачів, які набиваються в вагон із лопатами та іншим інвентарем. Фактично, вони знищують транспорт, який самі ж використовують для поїздок за каменем, а потяг сам привозить в пункт призначення своїх могильників. Але ця сюрреалістична ситуація, схоже, нікого не бентежить. Насамперед вигода, а потім хоч потоп. Добувачі знищують все навколо, як сарана.
Ямами зритий ліс, через що гинуть дерева. Місцями підриті сосни і берези падають, тому що коріння більше не тримає їх у землі.
У цьому місці старателі пошкодили залізничне полотно, яке пропало через те, що помпи розмили насип. На ремонт пішло кілька днів. Та й в цілому вузькоколійка знаходиться в дуже поганому стані і потребує ремонту. Шпали, покладені, напевно, ще при режимі Пілсудського, наполовину згнили в грунті. Найближчим часом копачі бурштину можуть остаточно добити цей унікальний для України об'єкт.
Залізничники, яких ми зустріли тут, розповіли, що неодноразово скаржилися на копачів у міліцію,
прокуратуру і навіть СБУ, але ті не вживають ніяких дій. Всі знають, що копачі платять чиновникам і правоохоронцям, і давно вже змирилися з тим, що управи на них не знайти.
Володимирець - один з центрів нелегального видобутку бурштину. Навколо райцентру можна знайти кілька клондайків. Разом з активістами "Автомайдану" на удачу запускаємо квадрокоптер, щоб оглянути околиці, і відразу ж бачимо величезну площу нелегальних розробок. Камера знімає лунки від помп, наповнені водою, і довгі канали, спеціально прориті екскаваторами для подачі води на «клондайк». Бачимо людей, дорогий позашляховик, працює екскаватор. Коптер літає на висоті 20 метрів, і старателі піднімають голови, почувши його дзижчання.
Втім, це ще не найбільший «клондайк», який доводиться побачити в цей день. Більш вражаюче видовище очікує нас біля загубленого в лісах села Кухітська Воля, куди ми прибули за порадою одного з місцевих жителів. Тут площа нелегальні розробок дорівнює площі кількох футбольних полів. Ліс зник, під ногами старателів хлюпає намита помпами жижа.
Видовище нагадує сцену з фільму «Божевільний Макс».
Всюди іржаві вантажівки, списана військова техніка, автомобілі з номерами всіх регіонів України і навіть вози з кіньми. Поблизу бігають із інструментами страшні, замурзані чоловіки, під ногами яких чавкає бруд.
Тут ми також запускаємо квадрокоптер і також пролітаємо над головами старателів. Деякі з них щось кидають вгору і намагаються збити літальний апарат.
За словами місцевих жителів, вдень тут працює близько 100 мотопомп. Добовий хабар із однієї помпи для міліції становить 1000 доларів. Отже, з одного тільки нещасного села, де деякі споруди досі, як і 300 років тому, мають солом'яні дахи, в добу правоохоронці мають близько 100 тисяч доларів США! Але ж таких "клондайків" на Поліссі десятки. Мільйони доларів пливуть повз бюджети депресивних областей в кишені начальникам і бюрократам.
Працюють на "клондайках" в основному прості місцеві селяни, пенсіонери і молодь. Заробляють вони жалюгідні крихти в порівнянні з тим, скільки мають перекупники. Раз у раз на дорозі можна побачити візок із кіньми, який тягне за собою помпу.
В тутешніх лісах будинки бурштинових ділків видно відразу.
Це 2-3-поверхові котеджі, більш характерні для передмістя столиці.
Сусідствувати вони можуть із мазанками і дерев'яними хатами. На цьому знімку на фоні котеджів у глухому селі видніється кінь, що везе за собою віз.
А тут біля будинку стоять екскаватори, копають рови і канави для води.
Копачі прокладають дороги в лісах, по яких їздять до своїх "клондайків". Щоправда, проїхати тут можуть тільки вантажівки і позашляховики. Одна з наших машин застрягла і вибралася тільки за допомогою троса і буксира.
Нещасне, порите копачами Полісся ризикує повторити долю Гаїті. Через варварської вирубки ця країна практично повністю втратила свої ліси. Цей супутниковий знімок найкращим чином ілюструє трагедію далекої острівної держави. Контури знищеного лісу збігаються з державним кордоном республіки. Там, де ліс росте, - вже територія сусідньої Домініканської республіки.
На супутникових знімках цієї території з кожним роком також видно все більше лисин. Площа лісових масивів скорочується, але для влади і правоохоронців проблеми ніби не існує. Ніхто не поспішає зупиняти цей варварський грабіж.
Рівненська область, що має всі передумови для того, щоб стати одним із найбагатших регіонів України, перетворилася на сировинний придаток для більш успішних і розвинених держав. Її жителі знищують все навколо себе заради одноденної вигоди. Тут ходить сумний анекдот про те, як місцеві жителі потрапили на безлюдний острів, стали шукати бурштин, зрили територію лопатами і потонули. На жаль, цей анекдот повністю відображає сучасні українські реалії.
Вихід із становища тільки один. Необхідно якомога швидше легалізувати видобуток бурштину, а також встановити чіткі правила гри і навести в галузі порядок. Однак в цьому якраз і не зацікавлена корупційна вертикаль. Схоже, чиновники живуть за принципом урвати побільше й утекти в останній момент. Ось тільки місцеві жителі залишаться жити на Поліссі і після закінчення бурштинової лихоманки. І якою ця територія буде через роки, сьогодні навіть страшно уявити.
