21-річний Роман Андрощук, що займається гончарством, отримуватиме стипендію Президента. Із глини хлопець вміє ліпити з дитинства. Сьогодні чи не найбільше йому подобається працювати з молочною керамікою. Ці вироби мають характерний коричневий відтінок. Натомість така назва пов’язана з тим, що під час виготовлення глиняний посуд на певному з етапів вимочується в молоці.
Працювати із глиною Романа навчив батько – знаний на Рівненщині гончар Віктор Андрощук. На сьогодні він єдиний в області майстер, який виготовляє чорнодимлену кераміку. Чоловік навчив цьому вмінню і сина. Каже, це тепер така кераміка є рідкісною, а раніше була доволі поширена. Тим часом талант художника у них родинний, розповідає пан Віктор.
«Ще моя бабуся дуже гарно малювала. Мала до того хист. Пам’ятаю, як вчила мене малювати коника, - згадує чоловік. – А до гончарства мене привів випадок. Знайомі розповіли, що приїхав майстер із Галереччини (Львівська область). Я прийшов до нього, а він якраз глечик ліпив. Я не міг відірвати погляду. Зрозумів, що буду цим займатися. Так воно і сталося. Я був дуже радий,
що син народився, вже коли я був гончарем».
Роман почав ліпити з глини, коли був школярем. Батько заохочував – перші горщики купував у сина сам. А потім були і замовлення, і участь у всеукраїнських фестивалях. Тепер Роман має свій почерк гончара. Сьогодні він ліпить і традиційні глечики, і горщики, і підсвічники, і макітри, а ще композиції на замовлення, пов’язані, наприклад, із гаджетами.
Насправді ж яким би сучасним виріб не був, все-одно він ґрунтується на традиційному. Саме тому батько навчив сина робити і барильце, і куманець - фігурну посудину, що має форму колеса, з носиком та ручкою. Її зазвичай ставили на святковий стіл і наливали квас чи наливку. Виготовлення такого виробу – чи не найскладніше. Але це основа, переконують майстри.
Тим часом Роман Андрощук після коледжу планує продовжувати навчання в університеті і надалі займатися гончарством.
Тетяна ІЛЬНИЦЬКА, Рівне
