«Дякую Господу: це мій другий День народження» (с)
Нам вдалося додзвонитися до потерпілого в резонансному ДТП депутата Олександра Бабата.
Він був у лікарні, але відповів на наш дзвінок.
Спочатку говорив формально, мовою майже поліцейського зведення, але нам вдалося п. Олександра розговорити і
Бабат – вiдкрився:
– Там немає сумнівів по ДТП. Водій мікроавтобуса визнає свою вину повністю: я йшов на зелений, він чомусь вирішив повернути з Київської на Відінську
– До СБУ?
– Так, я просто не мав що робити. Лише натиснув на гальма і думаю: «Все. Кінець»
Кажуть, «все життя перед очима прлетіло», ото в мене так. Буквально попрощався з життям
– А не пробували обійти той бус, чи лягти під нього, як це мотоциклісти часом роблять
– Там не було на це часу. У мене навіть двох секунд не було на роздуми, я ж не думав, що він раптом піде вліво. Одна секунда в мене і була і я просто уп’явся в ті гальма, бо виходу вже не було: сама динаміка та амплітуда руху не давала жодного шансу – мотоцикл 200 кг, я – 100 кг.
Гальма щось допомогли, але…
– Ну, а далі що?
– Далі – удар, я лечу головою у лобове скло мікроавтобусу.
Знову удар. Мене перевертає, роблю сальто, падаю спиною на дах мікроавтобусу і враз … стою на ногах.
– Уже за ним?
– Да, так все – в одну секунду… Подумав: «Господи, невже живий!? Слава тобі!».Дивлюся на руки-ноги – нічого не розумію. Шок.Лише поступово до тями приходиш.
– Зараз ви як себе почуваєте?
– Лікарі ставлять якісь забої і мають підозру на струс мозку, але я буду відмовлятися від струсу і ніяких претензій до водія мікроавтобусу висувати не буду. Бо, якщо «струс», то тоді це вже стаття і судимість, а дуже не хочу, щоб цей чоловік – водій буса – постраждав. Він і не місцевий, із Млинова. І вину визнає, і взагалі…
– Що взагалі?
– Це ж як знак мені від Бога. Тільки так це сприймаю. Сьогодні зранку прокинувся, дивлюся на сонце, дивлюся на рідних, і розумію – ось воно – щастя. Бог навіщось дав мені життя, не забрав його. Для чого?...
– І для чого?
– … Для чогось Господь мене сохранив… Зранку першим ділом поїхав у монастир, поставив свічку, молився і дякував Богу. Думаю, він зберіг мене для добрих справ. Щоб я робив добро людям. Тільки так. Тому й до водія «RENAULT Traffic» претензій висувати не буду, і далі людям помагати як можу.
– Ну, тоді – з Богом!
– Дякую!
