Рівне

Рівненщина: У Вишневому з інфраструктури лише ФАП та магазин

Пам'ятаю, як на початку шістдесятих років минулого сторіччя моє рідне село Свищів назвали Вишневим, адже у складі Млинівського району, під знамена якого тоді приєдналися Демидівський і Острожецький, з'явилося кілька населених пунктів з такими само назвами. На той час у селі діяла "кооператива" - магазин товарів повсякденного побуту, функціонували бібліотека, клуб, початкова школа. А ще - колгоспна ферма і кузня, де були працевлаштовані кілька десятків селян.

У другій половині сімдесятих років, коли колгосп "Україна" очолював Герой Соціалістичної Праці Борис Лотоцький, у село проклали добротну асфальтівку, яка і через сорок літ придає ошатності населеному пункту. На початку дев'яностих років, коли господарство очолив Аркадій Ревенко, Вишневе та інші села Княгининської сільської ради газифікували. А ще було збудовано чимало господарських споруд, хоча після розпаювання колгоспних земель ці приміщення наче корова язиком злизала.

Початкову школу закрили на початку сімдесятих років - дітей малувато. І прокладали школярики освітянські стежини в Демидівську чи Княгининську десятирічки.

Причому, без шкільного автобуса, бо ж три-чотири кілометри для сільських дітей - не відстань.

Додам, що після проголошення незалежності Української держави колишні власники відсудили приміщення клубу, який після війни оперативно розмістили в хаті репресованого хазяїна. Нинішня соціальна інфраструктура села - магазин приватних підприємців і фельдшерсько-акушерський пункт (на знімку). А у 2017-2020 роках депутат Демидівської селищної ради Ярослав Пограничний доклав зусиль, щоб у селі з'явилося вуличне освітлення, а на вулицях - тверде покриття.

За три кілометри від села - селище Демидівка - колишній райцентр. Саме там працевлаштовано кілька вишнівців: хтось - в установах і організаціх, хтось - у приватних підприємців. Решта виживає, як може. Кілька молодих і підприємливих чоловіків обробляють землю: паї своїх рідних та інших односельців. Площі, хай і невеликі, але люди зайняті, не бідують і, як кажуть, при справі. Частина родин виживають на пенсійні кошти своїх рідних.

Чимало односельців шукають кращої долі на тимчасових і постійних заробітках. Хтось подався в столицю України,

хтось - в Одесу, інші міста. Чимало вишнівців гарує в близькому і далекому зарубіжжі: Італії, Іспанії, Чехії, Польщі й навіть Росії. Причому, дехто з односельців за Бугом почувається значно впевненіше, ніж у "своїй сторонці"!

І це тривожить, бо чужина виявилася привітнішою і хлібосольнішою, ніж рідна земля. Чому так? Дехто в Польщі осідає сім'ями. Задоволені заробітками, умовами, ставленням роботодавців і місцевого населення.

Але найстрашніше - що в перспективі чимало тих заробітчан фізично не прив'язують себе до України, до рідної хати і села. Бо тут немає роботи, а якщо і є, то низькооплачувана. Болить мені моє село...

- Вишневе - дуже гарне село. Працьовиті щирі люди. Живе 297 людей. Проблема безробіття обсіла й інші села громади, - каже Демидівський селищний голова Сергій Радченко. - Відтоді, як Вишневе у складі Демидівської селищної територіальної громади, облаштували автобусну зупинку, провели ревізію сільськогосподарських земель, щоб провести аукціон з продажу права оренди і мати від того кошти на розвиток та благоустрій села. У влади хороша комунікація з орендарями сільгоспземель навколо цього села. Це дає змогу залучити кошти для подальшого освітлення вулиць села та ремонту доріг. У січні провели зустріч з мешканцями Вишневого, де вирішили проблему пасовищ.

Віталій ТАРАСЮК.

Млинів Рівненської області.

Фото автора.

Читайте ще