Сьогодні не стало дуже гарної, потужної і світлої людини…
Раптова смерть на 59-му році життя. Валентин Михайлович Шліхта помер раптово: відомо, що вчора він відчув легке недомагання й звернувся до лікарні. Ніхто не очікував нічого серйозного, але сьогодні Валіка Шліхти, як називали його друзі - не стало, повідомляє Радіо Трек.
Валентин Шліхта був непересічною особистістю й вважався одним із гуру менеджменту та управління на Рівненщині.
Багато людей його добре знало, багато залишать про нього в душі - дуже світлі спогади. Для багатьох ця втрата стане - надзвичайно важкою.
Останнє місце роботи Валентина Шліхти - голова Держводагнства. По суті це - міністерська посада в Україні.
Смерть Валентина Михайловича Шліхти - дуже сумна звістка для всіх, хто його знав.
Мало є людей, які б вміли нести стільки любові та доброти, залишаючись при цьому мотиваторами, державниками, менеджерами та управлінцями - найвищого рівня.
ЖИТТЄВИЙ ШЛЯХ:
Валентин Михайлович Шліхта - народився 30 вересня 1962 року у м. Радивилів на Рівненщині.
Освіта вища. У 1985 році закінчив Український ордена Дружби народів інститут інженерів водного господарства,
спеціальність - Гідротехнічне будівництво річкових споруд і гідроелектростанцій, кваліфікація - інженер-гідротехнік. У 1999 році - Українську Академію державного управління при Президентові України - спеціальність Державне управління, кваліфікація - магістр державного управління, кандидат технічних наук.
1979 - 1980 роки - лаборант школи № 21 м. Рівне;
1980 - 1985 роки - студент Українського ордена Дружби народів інституту інженерів водного господарства;
1984 рік - лаборант кафедри використання водної енергії та гідромашин Українського ордена Дружби народів інституту інженерів водного господарства;
1985 - 1987 роки - стажист-дослідник за направленням Мінвузу УРСР;
1987 рік - інженер науково-дослідницького сектору кафедри ІВЕ і ГМ;
1987 - 1990 роки навчання в аспірантурі Українського інституту інженерів водного господарства;
1988 - 1991 роки - молодший науковий співробітник Українського інституту інженерів водного господарства;
1991 - 1992 роки - завідувач кабінету-старший викладач інформатики та обчислювальної техніки вищої школи реставраторів Рівненського центру Среда;
1992 - 1993 роки - головний інженер Малого приватного підприємства Знак плюс;
1993 - 1994 роки - директор з інформатики та маркетингу СП Jason MacKenzie Ltd;
1994 - 1997 роки - директор комп'ютерного Центру управління освіти Рівненської обласної державної адміністрації;
1997 рік - працівник СП Джейсон Маккензі; директор СП Теско-Україна;
1997 - 2000 роки - голова правління ВАТ Рівненський завод Газотрон;
2000 рік - директор СП Джейсон Маккензі;
2001 - 2004 роки - генеральний директор ТОВ Джейсон Маккензі Україна;
2004 - 2010 роки - доцент кафедри економіки та менеджменту Рівненської філії приватного вищого навчального закладу Європейський університет;
2010 рік - керівник Українського державного науково-дослідного інституту УкрНДІ Ресурс Державного агентства резерву України;
2010 - 2011 роки - генеральний директор Українського державного науково-дослідного інституту УкрНДІ Ресурс Державного агентства резерву України;
2012 рік - Апарат Верховної Ради України, помічник-консультант народного депутата України;
2012 - 2014 роки - начальник відділу, в.о. директора Департаменту обліку парникових газів Департаменту міжнародного співробітництва, спільного впровадження та обліку парникових газів Державного агентства екологічних інвестицій України;
2014 - 2015 роки - начальник департаменту з питань поводження з небезпечними відходами Державного підприємства Укрекоресурси;
2015 - 2017 роки - заступник Голови Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України;
2018 - 2019 роки - керівник Державного підприємства Укрхімтрансаміак;
2020 - і по сьогодні - Голова Державного агентства водних ресурсів України (розпорядження Кабінету Міністрів України від 8 липня 2020 року № 828-р).