До повномасштабного вторгнення Андрій працював та будував плани, проте війна все змінила.
Наразі він поєднує навчання, несучи службу у Добровольчому підрозділі Фрайкор. Пари та завдання виконує у перервах між службою.
Парубок родом з Чернівців, проте у вересні минулого року він вступив до Національного університету Острозька академія, адже це було однією із довоєнних цілей - отримати рівень магістра Національної безпеки.
Пригадує, що вірити у повномаштабне вторгнення до останнього не хотів.
У лютому особливо нічого і не відбувалось у моєму житті, якщо рахувати час до початку 24. Та по правді кажучи, я не вірив і не хотілось вірити у те, що росія почне наступ. Це, скоріше за все, була помилка мого раціонального мислення, - ділиться спогадами Андрій.
Батьки хлопця сприйняли його вибір, адже у них не було навіть сумніву про те, що він не буде сидіти на місці.
Мама у мене взагалі дуже крута жінка, знаючи мій темперамент вона навіть не сумнівалась, що я не буду шукати способи уникнути війни чи кудись втікти. Єдине, про що вона мене попросила, аби я не ліз поперед батька в пекло,
був обережним та повернувся живим. Намагаюсь маму не засмучувати.
Вся служба Андрія пройшла на Слобожанщині, до початку осіннього контрнаступу - це були позиції на північ від Харкова. Восени брав участь в контрнаступальних заходах в районі міст Балаклія, Вовчанськ, Куп'янськ.
Найскладніше на війні, на думку військового - це не втратити себе.
Можна повернутись з війни фізично живим та неушкодженим, але морально зламаним... Я ставлюсь до служби, як до тимчасової ролі в театрі - в кінці війни всерівно доведеться знімати форму та виходити з цієї ролі. Якщо це не зробити і не поставитись до цього свідомо, війна може залишитись всередині, а у цивільному житті цього немає і не буде.
Також зауважує, що варто тут і зараз ловити мить життя та насолоджуватись нею.
Є гарне поєднання двох латинських висловів. Carpe Diem та Memento Mori, що в перекладі означає лови момент та пам'ятай про смерть, чого насправді і вистачає, насолоджуватись життям тут і зараз та пам'ятати, що в кінці кінців всі ми смерті.
Після війни він хоче поїхати у подорож і лише після цього ставити більші цілі на майбутнє.
В першу чергу відпочити морально та вже крізь призму минулих подій переглянути той досвід, який вдасться пережити. Обов'язково відправитись в якусь цікаву подорож, а вже після цього визначити стратегічні цілі на майбутнє. В загальному планів дуже багато, основне все ж вдало повернутись в цивільне життя.
Авторка - Яна Мельниченко