Рівне

Вихователька із Вараша передає свої почуття й емоції за допомогою піску та вчить цьому дітей ВІДЕО

27 квт•Район.in.ua

Пісочна анімація – це різновид арттерапії та водночас ключик до внутрішнього світу. Вона допомагає розкрити потенціал, подолати страхи та переживання. Так вважає Наталія Смоляк яка погодилась розповісти Район.Вараш про своє хобі.

Наталії 30 років. Вона не корінна варашанка – проживає тут близько дев'яти років. Народилась і середню освіту здобула у селі Борове Зарічненської громади Вищу освіту за спеціальністю вчитель початкових класів, психолог здобула у Рівненському державному гуманітарному університеті

Трудовий стаж розпочала в школі у селі Суховоля Рафалівської громади де пропрацювала півтора року.

Згодом влаштувалась на роботу у Вараші – в заклад дошкільної освіти №8. Опісля ж була омріяна вагітність і декретна відпустка. Нині разом із чоловіком виховує 4-річну доньку. Працює вихователькою, але вже у ЗДО №10.

Наталія розповідає, що вона дуже творча натура. Проте на одній справі зациклюватись не любить, відтак періодично опановує нові творчі жанри та техніки.

Бісероплетіння, вишивка, поробки з паперу та інших матеріалів – все це вже було у списку її захоплень.

А не так давно жінка відшукала для себе нове хобі – пісочну анімацію.

Пісок, який вміє «розмовляти», Наталія вважає чудовим засобом для медитації, арттерапії, гри та розвитку творчого потенціалу: «Пісочна анімація дає змогу висловити свої почуття й емоції без слів».

Опанувати це мистецтво жінку певною мірою змусили обставини. А вже згодом вона зрозуміла, що це не просто потрібно їй для роботи, а дійсно подобається і цікаве їй самій.

У дитсадку Наталія працює переважно з вихованцями з інклюзією. Для дітей з особливими освітніми потребами дошкільний заклад придбав у листопаді 2021 року у свою ресурсну кімнату дошку-пісочницю. Заняття з малювання на піску виявились настільки захопливими і цікавими не лише дітям, а і самій Наталі, що вона почала шукати додаткову інформацію про пісочну анімацію та різноманітні майстер-класи про це вміння у всесвітній павутині. Так самотужки поступово й опановувала ази нового захоплення.

Каже, є дві техніки малювання: з чистого аркуша та з пісочного. У першому випадку на чистій дошці малюнок створюється завдяки висипанню піску зі жмені,

у другому – дошка повністю засипана піском, по якому виводиться потрібний малюнок. Так само є кілька способів власне малювання:

  • малювання контурними лініями – виконується на чистому тлі
  • вирізання – на пісочному тлі залишаємо, наприклад, зображення серця, а решту піску забираємо
  • розчищення – тут застосовується протилежний попередньому принцип роботи - на пісочному фоні малюємо, наприклад, яблуко і зачищаємо лише його внутрішній контур.
Перше відео зняти і змонтувати Наталі допомогла колега Інна Гаврилова. Це був квітень 2022 року. Присвячене воно війні в Україні.

«Після перших трьох днів повномасштабної війни і ховання у підвалах, ми вирішили сім'єю переїхати тимчасово до родичів у село. Проте за трохи довелось повернутись, бо потрібно було виходити на роботу. Але оскільки наші вихованці навчались дистанційно, нам (вихователям) потрібно було розробляти заняття і адаптовувати відповідно до умов, тому переважно доводилось їх подавати у форматі відеоуроків. Так, я створила свій перший ролик з пісочної анімації. Ним я хотіла передати свої внутрішні відчуття, виплеснути все,

що мала на душі, на пісок. Однак тоді мене запевнили, що дітям він заскладний для сприйняття. Проте за рік війни все кардинально змінилось…» – розповідає.

«Наші діти травмовані і без активних бойових дій: сигнали тривоги, сидіння у підвалах, новини, які вони бачать, чи просто чують як їх обговорюють дорослі, – все це безумовно травмує їх. Тому та ж сама пісочна анімація – то своєрідна терапія. Діти, перебираючи пісок пальчиками, малюючи ним, мають змогу зануритись у легкий медитативний стан, розслабитися, скорегувати психоемоційний стан», – запевняє вихователька.

Додає, що малювання важливе й з точки зору педагогіки та особистісного розвитку: «Не важливо, наскільки добре вміє малювати дитина, адже сам процес перебирання пальцями піску заспокоює і розслабляє, а також розвиває дрібну моторику, фантазію, образне й просторове мислення та навіть мову».

Стіл для пісочної анімації оснащений спеціальною підсвіткою, яка може змінювати колір, і це дає можливість створювати картини з різним емоційним наповненням.

«Завдяки підсвічуванню зображення набуває необхідної контрастності,

виразності й, здається, оживає», – додає Наталія та запевняє, що, за її спостереженнями, всі без винятку діти люблять гратись з піском.

«Я не можу сказати, що захоплення пісочною анімацією зі мною вже на все життя, але наразі відчуваю себе у своїй стихії. Я чую пісню і вже уявляю, як би я її намалювала. Дуже хочу зробити анімацію на пісню «Лелека» MamaRika & YAKTAK», – резюмує творча вихователька.

До слова, у березні цьогоріч Наталія здобула гран-прі ІІ Всеукраїнського конкурсу мистецтв «Українська весна» у категорії «Короткометражні фільми» зі своєю роботою, виконаною у техніці пісочна анімація. А незабаром, у травні, жінка планує провести колегам-вихователям свій перший майстер-клас на тему «Пісочна анімація для дошкільнят». Цю ж тему вона обрала і для захисту своєї методичної роботи.

_______

«Обличчя Вараша» – це постійна рубрика на сайті Район.Вараш

Серією матеріалів ми прагнемо познайомити жителів міста між собою, розповісти про цікавих людей, не залежно від місця роботи чи посади.

Якщо ви хочете розповісти про себе чи свою справу, або знаєте того, про кого варто написати, надішліть лист на редакційну пошту varash.rayon.in.ua@gmail.com чи пишіть нам у соцмережах інстаграмчи фейсбук.

Дія, Громада, школа, Заклад, Сигнал

Читайте ще