У бою за Україну загинули Михайло Цимбалюк та Віталій Орліч.
Прощання із Героями відбудеться завтра, 17 травня, о 10.00 на майдані Незалежності. Чин похорону здійснять у Свято-Покровському кафедральному соборі. Поховають їх на кладовищі “Нове”.
Михайло Цимбалюк народився та виріс у Рівному, навчався тут у 18, а потім – у другій школі, в училищі. Але вже з дитинства він марив футболом.
Усе життя Міши було пов’язане з футболом, змаганнями, друзями – ще зі школи він ріс активним та допитливим. А без гри у футбол просто не уявляв себе. Мав безліч нагород, відзнак. Міша був одним з кращих бомбардирів та гравців Рівненського району, також брав участь у багатьох футбольних змаганнях області та України, – пригадує мама Героя Ірина. – Я виховувала сина та доньку фактично сама, допомагала бабуся. Можливо, не завжди ми мали все, що б хотілося дітям. Але любов, підтримка, довіра завжди панували у нашій сім’ї. Я довіряла сину беззаперечно і знала, що він ніколи не зробить дурниці. В мене ніколи з ним не було проблем.
Згодом, коли Михайло подорослішав, його зацікавила військова служба.
У 2010 році Михайло пішов на службу, він був десантником.
А далі Михайло повернувся до цивільного життя, останнім часом працював на виробництві меблів, бо мав хист і бажання робити роботу своїми руками.
Міша не зміг бути осторонь війни. Він часто десь зустрічався з друзями, можливо, й ходив до військкомату чи патрулювати район. Рідних, він дуже беріг від зла та поганих новин. Але у травні минулого року отримав повістку і без вагання повернувся до служби. Певний час був тут, у прифронтових зонах, а потім його перевели ближче до лінії бойових дій. Рідні завжди чули від нього, що живий, здоровий, що все добре. Лише згодом дізналися, що він був у Бахмуті… Багато його побратимів не повернулися звідти, а Мишко там був взводним і навіть зміг вивести свій взвод без втрат.
На жаль, ціною життів кращих ми виборюємо Перемогу. Молодший сержант, командир другого відділення протитанкових керованих ракет Михайло Цимбалюк загинув 11 травня в районі Оріхово-Василівка, Донецької області під час мінометного обстрілу.
Віталій Орліч народився у Зарічному, але все життя Героя минуло у Рівному.
Навчався у 11 школі, а після 9 класу здобув фах водія-механіка у автотранспортному технікумі.
“Після технікуму Віталій пішов на строкову службу в армію. Ніколи не мріяв бути військовим, говорив, що відслужить — і далі будуватиме своє життя спокійно. Але після чотирьох місяців строкової служби підписав контракт,” – пригадує мама Героя Інна.
Саме військова служба поєднала і два закохані серця. Віталій та Христина, яка також служить у Збройних силах, одружилися у червні 2022 на Донеччині.
Надзвичайно добрий, щирий, щедрий Віталій дуже любив дітей та тварин.
Та на жаль, війна зробила свою чорну справу. 13 травня 2023 року в результаті артобстрілу в районі населеного пункту Перший Лиман на Харківщині 24-річний стрілець-снайпер, старший солдат Віталій Орліч загинув, захищаючи Батьківщину…