Рівне

На Острожчині похоронили загиблого воїна Руслана Ляшука

31 трв•Район.in.ua

Острожчина провела в останню дорогу захисника України Руслана Леонідовича Ляшука Він загинув 26 травня під час мінометного обстрілу ворога в районі населений пункт Оріхово-Василівка Донецької області.

Упавши на коліна, тримаючи в руках прапори з пов’язаними на них чорними стрічками, «живими» коридорами, квітами на асфальті напередодні похорону багато мешканців Острожчини та Рівненського району зустрічали скорботний кортеж, під час його проїзду містами та селами нашого краю. Прощання із загиблим воїном відбулося у вівторок, 30 травня.

Чин поховання розпочався удома загиблого захисника України. Туди приходили мешканці Оженина, сусідніх сіл, Острога, Нетішина та інших населених пунктів України. Вони покладали живі квіти, молилися за упокій душі полеглого воїна, висловлювали щирі співчуття згорьованій від важкої втрати сім’ї.

Після проведеної молитви, прощання, скорботна процесія вирушила до місцевого Свято-Михайлівського храму. Традиційно несли портрет загиблого, хрести, хоругви, багато прапорів, у тому числі великий синьо-жовтий та червоно-чорний, вінки та квіти.

Упродовж години відбулося відспівування Руслана Ляшука в Свято-Миколаївському храмі Оженина. За упокій душі полеглого молився благочинний церков Острожчини Православної церкви України Юрій Лукашик настоятель місцевого храму Юрій Андрощук шість священників із сіл Острожчини, церковний хор, родина, багато мешканців Оженина, представники влади краю – міський голова Юрій Ягодка очільник Оженинського старостату Василь Васинюк військові та відвіддувачі села.

У проповіді після завершення панахиди Юрій Андрощук розповідав про загиблого парафіянина свого храму, постійного й одного з перших жертводавців, активіста церковної громади, виконував різну необхідну роботу в храмі. Священник також висловлював щирі співчуття родині, говорив про жорстоку війну, безглузду з боку ворога, і священну – з нашого, запевняв у перемозі України, переказував розповіді загиблого воїна, закликав допомагати нашим захисникам, молитися за живих і спочилих, пам’ятати усіх полеглих заради України та всіх нас, належно пошановувати.

Руслан Ляшук мав дуже велику жертовність. Її ми маємо називати любов’ю.

Він любив свою Батьківщину, країну, село, родину. Він неодноразово висловлювався про те, як можна покращити долю нашої країни… Ще 25 травня Руслан Ляшук спілкувався телефоном із дружиною, а наступного дня уранці вже всі почули, що Руслан загинув. Це того дня коли ворог бомбив у Дніпрі лікарню. Ми бачимо, яка це є війна. Надзвичайно велика скорбота для родини. І ми з вами тут, браття і сестри, не тільки, щоб провести в останню дорогу Руслана, але й підтримати родину. Вона дійсно втратила дуже багато», – сказав під час проповіді Юрій Андрощук.

Присутні у храмі прощалися з Русланом Ляшуком. Від Острозької міської територіальної громади Юрій Ягодка поклав кошик із квітами. Перед входом до храму, після виносу тіла з труною, до родини та всіх присутніх звернувся голова міської ради Юрій Ягодка.

Кажуть, що зло дуже багатолике. Воно приносить руїни. Бачимо, скільки знищено у нас міст і сіл. Зло приносить смерть. Тільки офіційно підтверджено 483 смерті безневинних дітей. Зло підле, тому що завдяки нашим воїнам, таким Героя, як Руслан ворог не може справитись на полі бою.

Кажуть є правила ведення війни. Ворог порушує всі правила ведення війни. Вже кілька ночей поспіль бомблять наші міста та села. Увесь цивілізований світ став боротися із злом. Побачили, що таке справжнє зло, Війна – це велика біда. Це – смерть. Але не ми напали. На нас здійснили агресію. Хлопці та дівчата, які тепер на передовій переживають набагато тяжчі речі ніж ми. Це справжні Герої України, – зазначив керівник нашої територіальної громади.


Поховали Руслана Ляшука на цвинтарі Оженина. Там після спільної молитви за упокій душі новопреставленого, невинно вбитого воїна Збройних сил України, присутні військові підняли над домовиною державний прапор України. Прозвучав Гімн, були дані салюти на честь загиблого. Синьо-жовтий стяг було урочисто передано сім’ї загиблого Героя.


Зі сказаного священиком у храмі, інформації, наданої очільником Оженинського старостату та інших джерел мені вдалося дізнатися, що Руслан Ляшук народився 19 жовтня 1973 року в селі Вільгір сусідньої Бугринської громади. В ранньому дитинстві втратив батька й хлопцеві потрібно було самому заміняти батька для матері та сестри в молоді роки. Навчався в місцевій школі, на курсах ДТСААФ, працював у Нетішині, зокрема, на Хмельницькій атомній електростанції.

На початку березня минулого року Руслан Ляшук добровольцем став на захист України. Безмежно сумують через втрату сина, чоловіка та батька мама Ольга Іванівна, дружина Любов Володимирівна, дочка Олена, сини Матвій та Макар, усі близькі, друзі, бойові побратими, мешканці села.

«Добрий, чесний, порядний, привітний, доброзичливий, ввічливий, життєрадісний, ніколи не відмовляв у допомозі – таким назавжди запам’ятають Руслана всі, хто знав його особисто», – зазначено на сайті Острозької міської ради.

Джерело, Перемога, Громада, курс, рада

Читайте ще