Добігали останні дні зими 2022 року. Рівненщина готувалася до старту нового футбольного сезону. Готувався до початку першості й футбольний клуб «Грем’яче» з Острожчини, який прагнув реабілітуватися за невдалий сезон попереднього року. Одначе з повномасштабним вторгненням команда проміняла участь у змаганнях на волонтерство. Спорт на Районі розповість, як усе відбулося.
На 24 лютого було заплановане засідання виконавчого комітету Рівненської обласної асоціації футболу, під час якого мали обговорити формат змагань у новому сезоні, а команди повинні були підтвердити свою участь в обласних змаганнях. Микола Науменко засновник, незмінний представник і спонсор ФК «Грем’яче», згадує, що в останні дні лютого був у Києві на роботі. Хлопці-футболісти були розпорошені в різних населених пунктах Рівненщини і Хмельниччини.
«Усі були морально готові до початку сезону. Але склалося так, як склалося», – каже Микола.
У перші дні повномасштабного вторгнення, позбувшись першого переляку, масово, хоч і не зовсім організовано, волонтерила вся країна. Для ФК «Грем’яче» рух добродійності почався трішки пізніше.
Коли Микола Науменко вже в березні вирішив повернутися з Київщини додому на Острожчину, узяв попутників – людей, які тікали від війни. Відтоді почав робити регулярні «евакуаційні рейси» – автомобіліст зі стажем, знав чимало доріг і шляхів по бездоріжжю, тож на Київщину віз сякі-такі харчі, а назад забирав людей, які хотіли виїхати.
«Їдеш у тихіше місце, години мовчиш – попутники налякані, втомлені… Щоб не засинати за кермом, говорив усе, що на думку спаде. Розказував про команду, про футбол… Договорився до того, що хтозна-коли тепер хлопці вийдуть на поле. А одна пані (потім розказала, що в неї син у футбольну секцію до війни ходив) каже: грайте, хлопці, грайте – ми будемо приходити на стадіон», – розповідає Микола Науменко.
Коли наші ЗСУ деокупували Бучу, Ірпінь, Микола почав возити гуманітарну допомогу туди. Футболісти з чинного складу й колишні гравці допомагали збирати продукти, вантажити машину, шукати пальне. «Я бачив той жах, який покинули після себе орки, і вже тоді думав, що футбол тепер не на першому місці» – каже функціонер.
Про відновлення офіційної першості області заговорили в червні 2022 року.
«Я прийшов тоді до хлопців та кажу: «Граємо максимум на район (ідеться про колишній Острозький район, нині Острозька міська територіальна громада. – ред.). У нас бюджет клубу хоч і не великий, але і його краще передати на ЗСУ, ніж витрачати на футбол». Команда мене загалом підтримала», – розповів Микола Віталійович.
Так розпочався футбольно-волонтерський шлях «Грем’ячого». 2022 року команда взяла участь у мініфутбольних змаганнях серед команд Острожчини, у футзальному турнірі у Звягелі, дводенній першості Острозької громади з футболу, двох Кубках ЗСУ – у Рівному й Острозі (загалом це була серія турнірів у різних містах, співорганізатором яких була Рівненська обласна асоціація футболу), Відкритому кубку Острожчини та чемпіонаті громади. Усі названі змагання були благодійними.
«На деяких турнірах клубу вдавалося завоювати нагороди, як раніше. Та більш важливо, що спільно долучалися до допомоги Українській армії», – каже Микола Науменко.
До речі, восени 2022 року футбольна Острожчина загалом і ФК «Грем'яче» зокрема зазнали непоправної втрати – загинув Володимир Киричук.
23-річний Володимир був вихованцем ДЮСШ із футболу «Верес»,
ексфутболістом оржівського «ОДЕКа», ФК «Звягель» (Житомирська область), а сезон 2022 року проводив саме у складі «Грем'ячого» – любив футбол і грав за першої ліпшої нагоди.
«Володя грав за багато команд. Навесні приєднався до «Грем'ячого» і доклав багато зусиль, багато забив, у результаті чого ми перемогли на весняному турнірі Острозької громади. Він навіть є на фотографіях із нагородження – веселий такий... Грав за нас до серпня. Здається, досі у вухах його слова: «Не буду на наступних матчах, іду воювати. Вернуся – ще зіграємо»...», – згадує Микола про друга.
Володимир Киричук загинув 1 жовтня в районі населеного пункту Білогорка Херсонської області. Два місяці, поки за клопотанням сестри тривала експертиза ДНК, уважався зниклим безвісти. Похоронили воїна на Острожчині на початку грудня минулого року.
Читайте також: «Очі горіли, коли грав у футбол»: спогади сестри про Героя Володимира Киричука
Восени клуб отримав звістку, що 107 батальйон, в одній із бригад якого служать Віталій із Грем'ячого й Анатолій з Острога, дислокується на Херсонщині, де тоді точилися непрості бої.
Військові гостро потребували автівки. Натомість тут тривав Кубок Острозької громади з футболу, який організовувала Острозька асоціація футболу. Попереду були завершальні матчі.
ФК «Грем’яче» звернувся до асоціації футболу (голова – Валентин Стрілець управління освіти молоді і спорту виконкому Острозької міської ради (головний спеціаліст – Дмитро Білюк місцевих волонтерів, аби фінал кубка перетворити на свято добродійності. Отож, того дня, коли футбольні клуби «Розваж» і «Грем’яче» вирішували долю трофея на полі, на стадіоні звучала музика, продавали смаколики й різне рукоділля. До доброї справи долучилися сім'ї Хохлічів, Шевчуків і Стецюків, Куликів, Котляренків і Балашових зокрема діти.
«Уже після фіналу я дізнався, що наші маленькі волонтери з Острога Назар і Анна Котляренки втратили на фронті тата І ці діти все одно ведуть активне життя, беруть участь у благодійних ярмарках, щоб допомогти іншим військовим… Це просто до сліз!» – відзначив Микола Науменко.
Після фіналу, дозбиравши грошей, команда таки придбала авто – машина служить із воїнами ось уже пів року.
Відтоді «Грем’яче» зіграло на ще кількох благодійних турнірах, спакувало й доставило сотні кілограмів гуманітарної допомоги і воїнам, і постраждалим цивільним.
Наразі триває Чемпіонат Рівненської області з футболу сезону 2023 року. Але без команди з Острожчини. Представники клубу, як і раніше, вантажать і доставляють допомогу – крайня поїздка відбулася 2 червня і пролягала маршрутом Харків – Чугуїв – Слов'янськ – Ізюм.
«Армія – це як велика футбольна команда, у якій однаково важливий і захист, і напад, і ті, хто підтримує. Я їздив у щойно деокуповані міста, бачив дітей, які тижнями не мали хліба. Я їздив на «нуль» і бачив військових, які в ближньому бою спиняють ворога… І поки триває війна, для мене підтримка армії важливіша за футбол. Радий, що гравці зрозуміли мене й погодилися тимчасово поміняти футбол на волонтерство», – каже Микола Науменко.
Віримо, що справді тимчасово. І що команда зіграє свій перший матч після відновлення в день перемоги…
