На знак пам'яті про загиблого захисника Геннадія Гузоватого односельчанка Ольга Яківна Глінчук із Дюксина колишнього Костопільського району написала вірш.
Про це журналістам видання Район.Рівне розповіли рідні покійного військовослужбовця.
В поетичних рядках жінка описала біль втрати, який принесла родині війна та подякувала воїну за захист.
Нагадаємо, 31-річний Геннадій Гузоватий загинув на другий день Великодня 17 квітня, неподалік Григорівки Донецької області. 31-річний солдат помер від кульового поранення.
Геннадій народився у селі Дюксин, проте останні десять років жив із дружиною у Підлужному Тут його й поховали.
З початком повномасштабного вторгнення чоловік добровольцем пішов до війська. Воїн служив стрільцем.
Спить у гільзах патронів,
В вибухах ракет, снарядів і дронів
Чорне горе цивільних,
Чорне горе військових.
Сплять усмішки зотлілі,
Сплять вуста спопелілі,
Сплять розстріляних очі,
Сплять прокльони жіночі.
Сплять турботи вдовині
Більше року в Україні.
Сплять розстріляних крики.
Людське горе велике,
Що пече нам груди.
Не забудем їх, люди!
Не забудем й тебе, Геннадію, сину,
Воїну світла, захиснику України.
Дивився не аз ти смерті в очі,
Чом не обманув її в цей раз?
Чом не зурочив?
Видно удача відвернулася,
Видно доля така.
Обірвалися крила твого життя.
Серце завмерло, а душа безсмертна
Полинула до Бога, на Авраамове лоно.
Вже споглядатимеш із неба
Як живе твоя мама, дружина
І вся родина без тебе.
Будь же для них ангелом-охоронцем,
Захищай їх тепер і в майбутньому,
Вже під мирним сонцем.
Мама твоя, наче зранена пташина,
Оплакує тебе – любого сина.
Сестра руки здіймає:
«О, Боже Всевишній!».
А дружина стоїть
Наче спалена вишня.
Та сльози – мала підмога,
Краще щиро помоліться до Бога,
Щоб прийняв його у своє райське лоно.
Він вірив у перемогу, мав на майбутнє плани.
І перемога буде, бо за нами Бог,
Правда і всі цивілізовані люди.
Ти віддав життя за Україну
І пам'ять про тебе не згасне, не згине!
Хай земля буде тобі пухом!
Ми не зневіримося, не впадем духом!
Слава Богу! Слава ЗСУ!