Рівне

Пережила операцію «Вісла»: бабуся-художниця з Рівненщини малює картини

11 чер•Rivne Media

Марія Степанівна Соха мешкає у Дубні, що на Рівненщині. Їй 79 років.

Про це пише Блог Знай Більше.

Вона всупереч усім і завдяки своїй любові до мистецтва самостійно навчилась малювати. І коли в бабусі є натхнення, то бере до рук олійні фарби та пензлики й творить чудеса.

- Народилася я у Польщі, у селі Березне. Це був 1944 рік. А потім було переселення, так звана Операція Вісла ... Тоді примусово, з використанням військ, депортували українців. В ці роки було багато люду насильно переселено , ув'язнено у концтабори, а також вбито. Наша родина теж була змушена втікати. Я тоді була ще маленька і не багато пам'ятаю.

Згодом пані Марія з рідними переїхали на Україну. Спочатку мешкалинеподалік Запоріжжя, а також в інших областях. Потім, коли кордони відкрили бажали поїхати назад, однак не встигли і оселились на Заході України, на Рівненщині.

- Навчалась я у восьмій школі. Зараз це Ліцей №2. Кажучи правду, то я відмінницею не була. Але вчилась добре. Тоді важкі умови в нас були. В 10-му класі була змушена навчатися у вечірній школі, бо треба було йти працювати.

Першу картину пані Маріянамалювала тушшю у 6 класі.

Це був портрет Карла Маркса і Енгельса. Однак, їй тоді не повірили.

- Діти та вчителі не повірили. Сказали, що гарно, але це чужа праця. Мені, як дитині стало боляче від цього.. Я образилась на них. Джуе довгоплакала! І цей випадок так закарбувався.

Згодом пані Марія зібрала гроші і купила дешевий альбом на 10 сторінок та намалювала на кожному листку відомих на той час артистів. Вже тоді, розповідає, що їй повірили.

- Після 9-го класу була вечірня школа. Робота. Мене тягнуло до малювання, але я не мала можливості розвиватися, як художниця. Бо ж часи були важкі і грошей у нашої сім'ї на це не було. Батьки бачили, що мені це подобається, але ... в 40 років захворів батько. І довгих 30-ть літ був лежачим. Мама рано пішла з життя, мала лише 59-ть років. Та батьки дуже позитивно ставились до того, що я хочу і люблю малювати, но всі розуміли, що змоги великої нема.

Жінка рано вийшла заміж. Чоловік із Млинівщини. Дистанційно почала здобуватихудожню освіту. Однак, згодом забракло коштів та часу, тому не закінчила повністю.

Згодом, Марія малювала магазини та декоративні речі до святкувань.

жінка поставила на паузу малювання, але через 25 років до неї звернулась жінка з проханням намалювати Ісуса і у неї вийшло.

- З того часу я почала знову малювати. Це був 2008-ий рік. Мені щодня, хоча б трішки, але хотілося малювати. Знаєте, я малюю тоді, коли мене надихають люди. Коли цікавляться моєю творчістю, показують мені цікаві картини чи світлини. От ви питаєте мене про мої роботи і мені від того хочеться ще більше творити. Два рази мазну пензлем і від того аж легше на душі стає. В моєму доробку назбиралося чимало картин. ...
Але як в Україну прийшов корона вірус, то менше людей почало питати за картини. Хоч не купляли й дуже до цього, а просто питали, але мені все одно було приємно, що цікавляться. І це надихало та й давало бажання творити...Наразі, якби важко не було, але продовжую творити. Всупереч усьому. Малюю. Мені це дає сили.

школа

Читайте ще