Острозька територіальна громада провела в останню дорогу захисника України Петра Гарбарчука Мешканці міста та сусіднього з ним села прощалися із Героєм у середу, 14 червня.
Того дня спершу живими коридорами, квітами на асфальті зустрічали жителі Рівненщини та Острога скорботний кортеж. Його зі сиреною супроводжував поліційний автомобіль. Мабуть, найбільше людей зібралися в Острозі, на майдані Свободи та проспекті Незалежності. Там було багато державних синьо-жовтих прапорів, стяг міста. На них були зав’язані чорні траурні стрічки.
Звучала журлива «Пливе кача…», люди впадали на коліна. Одні плакали, інші ледь стримували сльози та свої емоції. Гірко й боляче…
Заупокійна служба Божа відбулася в Свято-Миколаївському храмі Острога. Там за упокій душі полеглого захисника України молився благочинний церков Острожчини Юрій Лукашик сім священників із Острога та сіл нашого краю, церковний хор, родина загиблого, острожани, межирічани, бойові побратими Петра Гарбарчука.
Після відспівування в Свято-Миколаївському храмі колона з труною Героя почала рухатися до майдану Свободи.
Традиційно спереду несли хрести, портрет загиблого, державний прапор України, хоругви…
Скорботну процесію на головній площі Острога зустрічало дуже багато людей. Вони шанобливо й сумно ставали на коліна. Громадська панахида розпочалася Гімном України. Після того звучав сумний вірш про війну, захисника України, його відвагу, сміливість і непокірність ворогу.
Шість священників Православної церкви України, хор Свято-Миколаївського храму та всі присутні молилися за упокій душі полеглого Петра Гарбарчука.
Наші вороги люблять вихвалятися, що вони – одна шоста світу, як у них багато землі. І ми бачимо, як вони її використовують. Але їм ще мало. У них проживає 145 мільйонів осіб. Бангладеш у чотириста разів менший за територією, а там проживає 165 мільйонів людей. І їм достатньо землі. Бо, якщо нація цивілізована, свідома себе, їй буде достатньо й невеликого клаптика землі. Завдяки таким хлопцям як Петро Гарбарчук, нашим захисникам, ми відвойовуємо назад свою землю. Ми на чужу не йшли. Десятий рік в Україні криваві жнива, бо ворогу мало. Кажуть, людина живе доти,
доки мріє. Про будь-що. І в Петра були мрії, зокрема придбати свій будинок, жити неподалік від сестри. На жаль, криваві жнива. Шановна родино! Прийміть щирі співчуття від усієї нашої громади. З вами сьогодні сумують усі. Шановна громадо! Я дякую, що сьогодні знайшли час прийти й провести в останню путь Героя. Він віддав найдорожче, що мав, – життя. Підтримуйте родини тих, хто воює. Підтримуйте родини тих, хто загинув. Показуймо всьому світу згуртованість! Помагаймо Збройним силам України, постраждалим територіям, тому що українці стали нацією, стали прикладом для всього світу…», – сказав під час виступу Острозький міський голова Юрій Ягодка
Він та очільник Межиріцького старостату Роман Свинарчук поклали кошик із квітами до труни з тілом Героя, схилили голови у глибокій скорботі. Після прощання острожан та гостей міста з полеглим захисником України церемонія поховання продовжилася на Межиріцькому цвинтарі. Там вічним сном спочиватиме полеглий Герой Петро Гарбарчук…
