Рівне

Микола Несенюк: Повернення до «Маріуполя»

Торік з України виїхали чи не всі іноземні футболісти. Особливо постраждати від цього мала команда «Шахтар», до якої за чесно зароблені її власником гроші впродовж понад двадцяти років збирали гравців з усього світу. Здавалося, що без них команда пропаде. Бо ж залишились майже самі українці, які у «Шахтарі» до цього або лише підігрували іноземцям, або сиділи у запасі, або віддавались «в оренду», або виступали за команду Маріуполя, що звалася «Іллічовєц» і лише після примусової декомунізації стала «Маріуполем» показуючи останнім часом убогу гру і не менш убогі результати.

Але сталося диво - футболісти, які нічого не демонстрували у Маріуполі, замінивши іноземних втікачів, допомогли Шахтарю стати чемпіоном. Це диво створив тренер Йовичевич, якого за здобутий під його керівництвом чемпіонський титул... звільнили з роботи.

І диво закінчилося - гравці, які ще навесні показували чемпіонську гру, тепер знову грають як колись у Маріуполі. На рівні навіть не середнячків, а кандидатів на виліт. Принаймні у грі проти Вереса без варіантів розгромленого перед тим у Житомирі, Шахтар виглядав непереконливо, коли не сказати більше.

Мені можуть заперечити, мовляв у Рівному за Шахтар не грали незрівнянні Судаков із Трубіним, а також жменя свіжих іноземців, караван яких знову потягнувся до Львова, де базується нині Шахтар. З ними би точно була інша гра! Не впевнений. Тому що коли у команди є гра, то вона не втрачається через відсутність кількох футболістів. А гра нинішнього Шахтаря аж занадто нагадує гру колишнього Маріуполя.

А може причина в іншому? Може граючи на рівні команди з міста, захопленого ворогом, гравці Шахтаря натякають на звільнення Маріуполя від окупантів? Ну тоді нехай...

Караван

Читайте ще