Захищаючи українську незалежність від російської військової агресії загинуло ще семеро військових з Вінниччини: Віктор Гуменюк, Сергій Кришталевич, Василь Кравчук, Сергій Попов, Руслан Юзьков, Юрій Кугай та Володимир Мандибура, повідомляє I-VIN.INFO.
На війні проти російських окупантів загинув 51-річний військовослужбовець Збройних сил України Віктор Гуменюк. Він мешкав у місті Бар Вінницької області.
Про трагедію 24 жовтня повідомила у Facebook пресслужба Барської міської ради. «Пішов у вічність Новітній Герой, наш земляк», – написали представники місцевої влади й висловили сім'ї та друзям воїна свої співчуття.
Гуменюк Віктор Миколайович, 1972 року народження, приєднався до Сил оборони України з початком повномасштабного російського вторгнення. «Адже понад усе хотів захистити своїх рідних, домівку та рідну землю від ворога», – зазначили в міськраді.
Пам'ять про Героя житиме у серцях кожного, хто його знав. «Вірою і правдою боровся з окупантом за нашу Україну, за незалежність нашої держави, за життя й майбутнє кожного українця, проте не вдалось зберегти своє...
» – написала пресслужба.
23 травня минулого року під час виконання бойового завдання у Сєвєродонецьку Кришталевич Сергій Петрович зник безвісти. Герой був родом з села Крикливець Крижопільської громади. Тепер же експертиза підтвердила загибель захисника. Про це сьогодні інформує Тульчинська районна державна адміністрація.
Солдат Кришталевич Сергій Петрович був номером обслуги 2 взводу 4 роти 2 механізованого батальйону.
«Родина сподівалась до останнього, що вдасться знайти Сергія Петровича. Довгі дні очікування, надій та сподівань. Проте, на жаль, дива не сталось. За ДНК експертизою підтвердився факт загибелі нашого Героя-захисника», - інформує Тульчинська районна державна адміністрація.
Через війну Вінниччина втратила ще одного Захисника України – 32-річного Василя Кравчука. На Героя чекали вдома мама та дві сестри. Про це повідомили на сторінці Калинівської міської ради.
Трагічна новина прийшла до Липовецької громади. На Донеччині внаслідок танкового обстрілу загинув житель Лісової Лисіївки Василь Кравчук.
Народився Василь Кравчук 13 січня 1991 року у селі Нова Прилука Липовецького району.
Там пройшло його дитинство. У тринадцять років родина переїхала до Лісової Лисіївки і юнак продовжив навчання у місцевій школі.
До війська Василя Кравчука мобілізували у лютому 2023 року. Зі зброєю у руках він став на захист України й загинув смертю Героя.
Кадровий офіцер, капітан ЗСУ Сергій Попов став на захист Батьківщини ще до початку повномасштабного російського вторгнення. У 2014 році брав участь в АТО, мав нагороду «За звільнення Маріуполя», був командиром патрульно-постового відділення. Коли ж розпочалась велика війна, долучився до лав територіальної оборони. Воював у складі 109-ї окремої бригади (військова частина А7037). Загинув під час виконання бойового завдання на території маріупольського металургійного комбінату «Азовсталь». За попередньою інформацією це сталося 25 березня 2022 року. Життя воїна обірвалося у 59 років. Про це повідомляє Вінницька міська рада.
«Ми шукали Сергія дуже довго. Справа в тім, що оборонці «Азовсталі» не вказували своїх адрес, щоб у разі полону чи загибелі, окупанти не змогли розшукати та вчинити насильство над рідними.
Вони нас оберігали, – розповідає сестра полеглого Героя Тетяна Леонідівна. – Нарешті, майже через півтора року ми зможемо належно попрощатися з нашим оборонцем… Він був справжнім патріотом, мав загострене почуття справедливості. Любив життя і людей…»
У Вінниці наразі проживають мама та сестра Героя. Сюди він мріяв повернутися після Перемоги. А загалом, біографія Сергія Попова була надзвичайно насиченою. Він народився 22 листопада 1962 року в Одесі в сім’ї кадрового військового. Тож, із вибором професії – не вагався, пішов стопами батька. Після здобуття військової освіти, служив у різних куточках радянського союзу, а по демобілізації за станом здоров’я у 1991 році переїхав до Маріуполя, де у нього була сім’я, зростали двоє дітей – син та донька.
«Сергій спробував себе у різних професіях, мав світлу голову та золоті руки. Деякий час навіть ходив у море на суднах далекого плавання. Там його цінували, як гарного електромеханіка, – розповідає сестра Захисника. – Але його справжнім покликанням був захист Батьківщини. Знаєте, патріоти не здаються, коли не взяли в Нацгвардію за віком,
він пішов до лав ТРО ЗСУ капітаном. Усе для того, щоб зробити свій внесок в оборону України… Герої не вмирають! Вони приєднуються до Небесного війська!».
Вінниччина втратила ще одного захисника України – 30-річного Руслана Юзькова. Про це повідомив очільник Тульчинської РВА Олександр Гаврилюк.
Трагічна новина прийшла до Піщанської громади.В боротьбі з російським агресором загинув Юзьков Руслан Володимирович, 20 квітня 1993 року народження, житель с.Ставки.
Старший сержант Юзьков Руслан Володимирович служив в 2 механізованому взводі 6 механізованої роти 2 механізованого батальйону.
21 жовтня 2023 року під час обстрілу взводного опорного пункту зі сторони російської федерації поблизу села Першотравневе Куп’янського району Харківської області, захищаючи волю та незалежність України наш Захисник загинув.
Під час штурму ворожих позицій на Херсонщині загинув житель Калинівки Юрій Кугай. Життя відважного захисника України обірвалося у 58 років.
Народився Юрій Кугай 7 травня 1965 року у Калинівці. Після закінчення загальноосвітньої школи №1 навчався у Верхівнянському сільськогосподарському технікумі на агронома.
Тривалий час працював за спеціальністю.
«До війни працював охоронником-стрільцем воєнізованої охорони на Укрзалізниці. У 2015 році був мобілізований до війська. Пройшов загартування війною під час служби на Сході України», - інформує Калинівська міська рада.
У 2019 році призваний на військову службу за контрактом й з перших днів повномасштабної війни став на захист рідної землі. Юрій Кугай був мужнім та відданим Україні захисником. Він зголосився добровольцем вийти на передові позиції, щоб підмінити побратимів й загинув смертю Героя.
У вічнім смутку та печалі залишилися згорьовані батьки, дружина, два сини-Герої, які за прикладом батька стали на захист України, сестра та брат.
Вінниця попрощалася із Володимиром Мaндибурою. Чоловік воювaв у склaді 14-ї Штурмової бригaди Нaціонaльної гвaрдії Укрaїни «Червонa кaлинa». Був молодшим сержaнтом, комaндиром мінометного відділення. Життя воїнa обірвaлося 18 жовтня під чaс виконaння бойового зaвдaння біля селa Вербове Зaпорізької облaсті.. Йому нaзaвжди зaлишилося 47 років. Про це повідомляє Вінницька міська рада.
Нaродився Володимир Мaндибурa 28 вересня 1976 року у Вінниці.
Нaвчaвся в міській зaгaльноосвітній школі №20. A потім у Вінницькому нaціонaльному aгрaрному університеті. Колеги по роботі, знaли його як відповідaльного прaцівникa – досвідченого фaхівця, який зaвжди підтримувaв молодь – дaвaв cлушні порaди тa допомaгaв.
Тривалий час працював на вінницькому зaводі пaкувaльних виробів «Вінтaр», остaннім місцем його роботи булa кондитерськa фaбрикa. Звідти Волдимир і пішов на війну...
«Коли прийшлa бідa, Володимир мовчки взяв документи й подaвся зaписувaтися у військо. Нікого не зaпитувaв, ні з ким не рaдився… Він стaв у стрій 27 лютого минулого року, Як згодом пояснив, щоб зaхищaти сім’ю тa крaїну від усього російського…» – згaдує дружинa полеглого воїнa Тетянa Aнaтоліївнa.
У чоловікa зaлишилaсь мaмa, дружинa і двоє синів. Родині дуже не вистaчaтиме Володимирa.
«Тaких як мій чоловік нaспрaвді немaє. Він про всіх турбувaвся. Був сім’янином і бaтьком із великої літери. Любив, щоб усе було зроблено до толку. До всього доклaдaв свої руки… Його зaгибель – величезнa втрaтa для всіх нaс…» - говорить дружинa.
Читайте також, найбільше хворих на гепатит А – серед вінничан Замостя.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
