Авдіївка.
Ситуація залишається важкою. Бої не вщухають ні на хвилину.
Ворог прогнозовано намагається потужно атакувати в бік Сєверного з метою охоплення селища з двох боків. Але фактично йому доводиться штурмувати в лоб, адже на флангах він постійно має невдачу.
Так само в лобову ворог намагається прорвати нашу оборону в напрямках Степового й АКХЗ.
За тиждень мав невеликі успіхи відносно масштабів наступальних дій, просунувшись до 1-1,5 км залежно від ділянки.
Водночас ворог несе просто шалені втрати. І наразі інтенсивність штурмів через це починає знижуватися. Але вони поки тримають резерви та не вводять їх у бій.
Виникає така собі патова ситуація, коли о/с і техніки не вистачає, а задачі виконувати потрібно, і водночас резерви не кидають у бій.
Українські воїни йдуть у бій
Усе це змушує ворога ухвалювати складні рішення:
- введи резерви зараз — потім вони сточаться швидше, ніж будуть виконані задачі;
- введи резерви потім — оперативно-тактична ситуація погіршиться, і мети можна взагалі не досягнути.
А поки окупанти штурмують мʼясними хвилями та вистрілюють дуже багато БК, що не зовсім і відчувається це зниження інтенсивності.
Нашим воїнам вдається стійко тримати визначені рубежі.
Авдіївка — це Україна! Була, є та завжди буде!
Ворог повинен остаточно зламати об неї свої зуби. Іншого шляху немає.
Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.
Джерело
Важливо
Плата за помилки. Якою ціною доводиться виправляти неправильні рішення, ухвалені під Авдіївкою
