Про це розповіла донька політв'язня Наталія Швецова у коментарі «Суспільному».Судове засідання відбулося 8 листопада. Приходько підключався до нього по відеозв'язку. Йому додали роки увʼязнення за «виправдання тероризму» (ч. 1 ст. 354 КК рф) та «публічні заклики до розв'язання агресивної війни» (ч. 2 ст. 205 КК рф).«Його «мурижили» чотири години, він там із 6:00 години був. Йому штучно створювали проблеми у спілкуванні. Тобто постійно заважали, постійно забігали, заважали йому спілкуватися з адвокатом. А він же ще й глухий, розумієте», — розповіла Швецова.Донька Приходька зауважила, що її батько «не вийде з в'язниці живим», і «це він розуміє». З її слів, Приходька регулярно відправляють у штрафний ізолятор.А ще вона наголосила, що політв'язню не надають жодної медичної допомоги: не передають ліки, а посилку відібрали.Що відомо про Приходька?10 жовтня 2019 року стало відомо, що Олега Приходька затримали російські силовики в анексованому Криму. За словами адвоката, кримчанина звинувачували у підготовці підриву будівлі міської адміністрації Сак. Як свідка затримали і дружину Олега — Любов Приходько.
Також відомо, що 8 лютого 2019 року співробітники кримського главку ФСБ провели обшук в Олега Приходька в селі Оріхове Сакського району. У нього вилучили українську символіку, прапори партії «Свобода», червоно-чорні прапори, портрет Степана Бандери, техніку й домашні CD-диски.Після обшуків Приходька повезли до Сімферополя, де допитували про його діяльність і зв'язки на материковій частині України. Потім відправили у СІЗО.У січні 2020-го Приходьку висунули нове звинувачення — в незаконному придбанні вибухових пристроїв. У жовтні того ж року тодішня уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова заявила, що стан здоров'я Приходька у слідчому ізоляторі №1 в Ростові-на-Дону критично погіршився.Тоді омбудсменка розповіла, що Приходько має хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи, а також глибоке стійке двостороннє порушення слуху та зору. А керівництво СІЗО, мовляв, не забезпечує йому право на отримання належної меддопомоги, що передбачено пунктом 22 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями, схвалених Економічною і Соціальною радою ООН.
