Хто з працівників колонії в Оленівці, ймовірно, причетний до катувань українських полонених військовослужбовців? Що і як вдалося з'ясувати журналістам? Що розповідають про полон в Оленівці ті, кому вдалося вижити і потрапити на обмін? чи будуть покарані ті, хто здійснювали над ними тортури? Про все це в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
Журналісти встановили імовірних причетних до катувань українських військових у колонії в Оленівці на окупованій території Донецької області. Відділ розслідувань воєнних злочинів виданняThe Kyiv Independent30 листопада презентував документальний фільм із назвою «Оленівка: куратори зла» Журналісти знайшли в соціальних мережах фото кількох працівників колонії. Потім розслідувачі поговорили із колишніми в'язнями Оленівки, яких вдалося звільнити з полону.
Захисники Маріуполя розповіли на камеру про те, через які випробування довелося пройти в російському полоні, зокрема і в Оленівській колонії.
Це:
- побиття і інші форми насильства,
- тримання у тісних і зацвілих камерах великої кількості людей,
- голод,
- відсутність води для пиття і брак технічної води,
- ненадання медичної допомоги пораненим і хворим
вимагаючи надати свідчення проти командування ЗСУ.
Територія колонії в Оленівці після вибуху 28 липня в бараку, де перебували українські військовополонені. Супутниковий знімок Maxar Technologies, датований 30 липням 2022 року Хто відповідальний за тортури над полоненими?Команда журналістів зібрала інформацію про те, як функціонувала тюрма, її наглядачів, керівників та кураторів із Росії.
Зокрема, серед причетних до катувань є колишні працівники правоохоронної й пенітенціарної системи України Також, за даними журналістів, роботою табору для військовополонених в Оленівці, ймовірно, керував перший заступник голови московського відділення Федеральної служби виконання покарань Росії Кирило Попов
Реакція російської сторони на оприлюднену у фільми інформацію поки відсутня.
Журналістам вдалося дізнатися, що багатьох співробітників колонії наприкінці 2022 року перевели до інших установ. Розслідувачі пробували контактувати з деякими із них, але коментарів не отримали.
- Офіс Генерального прокурора України у липні 2023 року повідомив про підозру начальнику та інспектору колонії в Оленівці За даними слідства, начальник колонії віддавав накази про конвой та охорону осіб, які утримувалися на її території, зокрема, про відправлення до «дисциплінарного ізолятора».
- У ньому працівники колонії систематично жорстоко поводилися з військовополоненими. Вони застосовували фізичне, психологічне та сексуальне насильство до не менш ніж 100 військовослужбовців ЗСУ сказано у повідомленні відомства.
Євгенія Моторевська розповіла «Новинам Приазов’я», що інформацію про колонію в Оленівці збирали з різних джерел. Зокрема, журналістам вдалося поспілкуватися з одним із цивільних заручників, який працював у цій установі.
Спочатку в керівництві колонії були колаборанти переважно з Донецька – колишні українські міліціонери
Євгенія Моторевська
«Ми не розкриваємо стать цієї людини. І цій людині вдалося винести документи з Оленівки. Як це відбулося? Цивільних заручників залучали до робіт, тобто це не було добровільно, їх змушували працювати. Хтось працював в адміністрації, хтось працював на городі на території Оленівки, таке там теж було. Вирощували капусту.
І ось ця людина, яка мала певний доступ в будівлю адміністрації, їй вдалося винести деякі внутрішні документи з Оленівки. Саме завдяки цим документам ми змогли зрозуміти, як була побудована структура, як була побудована ієрархія там.
Ну і власне змогли встановити значну кількість співробітників колонії від керівного складу Спочатку в керівництві колонії були колаборанти переважно з Донецька – колишні українські міліціонери. І також нам вдалося встановити наглядачів, в тому числі тих, хто безпосередньо катував українських військовослужбовців»,
– повідомила вона.
«Катували годинами»У фільмі журналісти називають імена і прізвища майже 10-ти співробітників колонії. Але насправді вдалося встановити значно більше осіб, каже Моторевська. Не всі з них безпосередньо причетні до злочинів проти українських військових.
«Якщо говорити про тих людей, які безпосередньо брали участь в катуваннях. Це так само – місцеві, з окупованої Горлівки. Ці чоловіки є колишніми співробітниками української пенітенціарної системи. Тобто співробітниками обох горлівських колоній», – стверджує Моторевська.
Вона зазначила, що це були саме у перші кілька місяців роботи колонії в Оленівці. Потім, колина територію колонії привезли військовополонених із «Азовсталі», переважно військовослужбовціі з полку «Азов», колаборантів замінили на російських наглядачів.
Роковини загибелі українських військовополонених в колонії в Оленівці. Акція із вшанування пам'яті. Київ, 29 липня 2023 року «Тюрма контролювалась переважно росіянами. Оця зміна, яка відповідала за катування цих людей, про яких я згадувала – з Горлівки, вони продовжили працювати й вже за тих часів, коли колонія контролювалася повністю росіянами. Вони катували українських військовослужбовців вже за наказом російського керівництва»,
– зауважила журналістка.
За її словами, тортури над українськими військовими тривали годинами. Для цього була спеціальна кімната в приміщенні так званого дисциплінарного ізолятора – на першому поверсі була ця катівня, а на другому поверсі утримували військовополонених жінок і цивільних заручниць.
Захисників Маріуполя, їх прив'язували скотчем до стільців, столів, що там були, і дуже сильно били
Євгенія Моторевська
«У це складно повірити, але в Оленівці утримували також просто жінок, які не мали жодного стосунку до бойових дій, які не мали статусу навіть військовослужбовиць, але їх утримували за волонтерську діяльність, за те, що вони чимось не сподобалися росіянам. І це теж був жах, ці жінки говорять про те, що вони не могли спати, дуже важко було морально знаходитися, тому що ночами постійно були крики, звуки ударів, скотчу Тому що перед тим, як бити переважно захисників Маріуполя, їх прив'язували скотчем до стільців, столів, що там були, і дуже сильно били», – переказує свідчення очевидців співрозмовниця.
Зібрану інформацію редакція передає до правоохоронних органів України,
додала Моторевська.
З огляду на бойові дії та окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Тримали голяка на холоді, цькували собаками»«Новини Приазовʼя» поспілкувалися з ще одним військовим, який перебував у колонії в Оленівці. Олексій Стрибков – офіцер бригади «Азов», він потрапив туди разом і іншими військовополоненими після виходу з заводу «Азовсталь». Він розповів, що умови, в яких опинилися українські військові, були жахливими.
«Відсутність належної медичної допомоги, вона була дуже формальною насправді, щоб не вмирали у великій кількості. Наприклад, коли нас витягнули на черговий обшук і догола роздягнули, ми стояли там весь світовий день під зливою, промерзли, нас трясло, нас цькували собаками. Після цього у одного з найстарших у нашому бараці стало погано з серцем, потім вивезли. Наскільки я знаю, він помер у Донецьку від серцевої недостатності», – згадує він.
Ті, хто катували українських військових постійно змінювалися, каже офіцер. Також він пригадав ніч проти 29 липня,
коли один із бараків, де перебували «азовці», був зруйнований. Нагадаємо, тоді загинули щонайменше 50 українських військовополонених.
Наслідки вибуху в оленівській колонії, де перебували українські військовополонені, липень 2022 року «Бої навколо, артилерійські, вони точилися майже кожної ночі, тому це не була якась надзвичайна подія. Потім я чув крики, розумів, що це трохи позаштатна ситуація. Потім я зранку, вийшов на вулицю, побачив цей підірваний барак. У нього дах був, листи які накривали дах були розкидані зірочкою. Після вибуху зсередини розкривається, як те, що вибухнуло з середини. Це я спостерігав і по якійсь інформації став розуміти, що сталося і дуже хвилювався за своїх хлопців, ми не знали, хто загинув і в якій кількості загинули», – розповідає військовий.
Стрибков повернувся на підконтрольну Україні територію разом з іншими військовими 21 вересня минулого року, коли відбувся обмін. Катування тривали навіть під час повернення додому, каже він.
Нам не давали навіть сходити в туалет півтори доби
Олексій Стрибков
«Били електрошокерами і думка була одна, що ми були в Оленівці, а тепер ми на території РФ і зараз нас розкидають по різних колоніях далі десь за Уралом, щоб вже і слідів наших ніхто ніколи не знайшов. Але сталося диво, в яке ми далі не вірили Ми сіли, як потім виявилося у Москві, хтось вийшов, хтось зайшов, ми сиділи й далі полетіли. Приземлилися у Білорусі, потім нас витягнули та посадили в автобуси. Нам не давали навіть сходити в туалет півтори доби. Вже, коли опинилися в Білорусі, нам дозволили сходити в туалет. Потім в машинах ми їхали зі зв’язаними очима, нічого не бачимо. Ви бачили, мабуть, на деяких інтерв’ю, одразу після полону люди виходять з ранами на переніссі. Це накручується скотч навколо голови з такою силою, що прорізається і відмирають тканини шкіри» – пояснив українець.
Заочні процеси та вирокиАдвокатка Української правової консультативної групи Аліна Павлюк розповіла «Новинам Приазов'я», що важливо встановлювати осіб, причетних до катувань українських полонених, оскільки вони мають понести відповідальність за свої дії.
Найбільше навантаження з розслідування воєнних злочинів наразі покладається саме на національну систему правосуддя, каже юристка. Втім, ефективність цих процесів залишається під питанням.
Аліна Павлюк «75% проваджень за такою категорією злочинів відбувається за відсутністю підозрюваних і звинувачених. Тобто, це заочний процес. Якщо не буде їх затримано, то Україна може далі переслідувати їх заочно і слухати цю справу. Але тут же залишаються і ризики. Тому що те, що в нас є на рівні кримінального процесуального законодавства зараз, по цій процедурі, воно не відповідає міжнародним стандартам. В першу чергу, не відповідає гарантіям права на справедливе судочинство», – пояснює вона.
Другий момент, на який вказує Павлюк – це те, хто ж саме буде підлягати відповідальності? Чи це будуть безпосередні виконавці, чи це командири,
чи це якісь особи вищого рівня.
«Тут теж в національній системі є обмеження, тому що, до верху цієї ланки національний суд не зможе дотягнутися. По-третє, також є питання до кваліфікації. Тому що єдина можлива кваліфікація, яка зараз є – це стаття 438 про порушення законів і звичаї ведення війни», – додала правозахисниця.
Що очікувати від Міжнародного суду?Покарати за воєнні злочини може Міжнародний кримінальний суд. Втім, його більше будуть цікавити не безпосередні виконавці, а посадовці високого рівня, розповідає адвокатка.
МКС цікавлять посадовці високого рівня, вважає юристка Павлюк
Очікувати від МКС, що він буде братися абсолютно за всі злочини на території України, не варто
Аліна Павлюк
«Ми маємо вже два оголошених ордери на арешт по факту вчинення депортації дітей на території Російської Федерації. Але з Міжнародним кримінальним судом знову ж виникають питання. Бо йому цікаві особи більш високого рівня, ми знову ж бачимо це по ордерах на арешт Путіна і Львової-Бєлової, тобто це не безпосередні виконавці злочину. Можливість кваліфікації знову ж більша, і воєнні злочини проти людяності за Римським статутом безпосередньо можуть переслідуватися. Але очікувати від Міжнародного кримінального суду, що він буде братися абсолютно за всі злочини на території України, не варто, через обмеженість його ресурсів»,
– каже Павлюк.
Депортація українських дітей до Росії – це воєнний злочин. За офіційними даними української влади на 31 липня цього року, з початку повномасштабного вторгнення до Росії вивезли понад 19 тисяч дітей. Це лише ті випадки, які вдалося зафіксувати офіційно – коли батьки, опікуни чи свідки депортації дитини повідомили про неї Національному інформаційному бюро України.
Міжнародний кримінальний суд у березні цього року видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна й Уповноваженої з прав дитини Марії Львової-Бєлової за звинуваченням у незаконному вивезенні українських дітей на територію Російської Федерації.
Вона додала, що універсальної системи для покарання всіх причетних до воєнних злочинів осіб не існує. За даними адвокатки, вже більше ста тисяч зареєстрованих кримінальних проваджень – лише за фактами, ймовірно, воєнних злочинів після 24 лютого. Це несе навантаження на систему. І лише невеликий відсоток справ передано до суду, зауважила Павлюк.
Трагедія в Оленівці. Хто і коли відповідатиме за смерть українських військових?
«Загиблих не було куди класти». Історія прикордонниці, яка боронила Маріуполь і потрапила в полон
Масштабна війна Росії проти України
