Українські аеророзвідники з 68 ОЕБр врятували двох своїх побратимів, які кілька днів поранені пролежали в полі. Для цього вони використовували, зокрема, дрони, записки та ліхтарики.
Історію було опубліковано на YouTube-каналі Ukrainian Witness.
Аеророзвідники роти ударних безпілотників «Шершні Довбуша» 68 ОЄБр розповіли, що операція з порятунку відбувалася на Куп’янському напрямку. Там вдалося допомогти Сергію з позивним Мент і Віктору з позивним Тюня вибратися зі смертельно небезпечної ситуації.
Військовослужбовець Луганського прикордонного загону Сергій розповів, що він був старшим групи. Разом з іншими бійцями провів на позиції ніч, тож зранку попросив, щоб їх підмінили інші військові.
«Не спали, замерзли, тому вранці я попросив, щоб нас поміняли. Але довелося прийняти бій. Нашу техніку підбили. Я не міг ходити, хлопці почали мене евакуювати. Над нами завис дрон, я сказав хлопцям, щоб вони рятувалися. Вони побігли і я залишився в полі один», — згадує Сергій.
Тієї ночі російські окупанти почали активні бойові дії в цьому районі. Сергія помітили аеророзвідники,
які працюють з ударними БпЛА. Коли вони розгледіли, що на полі поранений український військовий, то почали працювати над планом з порятунку.
«Ми запропонували командуванню план дій — принести дроном записку і гарячий чай. У записці написали: „Друже, пий і повзи за дроном“. Сергій не рухався, але ми побачили, що він кліпає очима», — розповіли розвідники.
Військовому було важко повзти через поранення. Він зміг повернутися на живіт і почав повзти в напрямку, який показував дрон. Через деякий час його зустріли побратими, які протягли його ще близько трьох кілометрів на безпечні позиції.
Іншого пораненого на Куп’янському напрямку також врятували аеророзвідники 68 ОЄБр — Віктора з позивним Тюня.
«Трьохсотих (поранених військових — ред.) було багато, винести їх було неможливо. Кількох бійців вдалося вивезти бронетранспортером. Мою машину росіяни підбили. Метал був червоним від температури і я біля нього грівся», — розповів Віктор.
На відміну від Сергія, Віктор не міг рухатися. Його зібратися тягли військового до позицій близько ста метрів.
Військовий провів на полі бою чотири дні. На відміну від Сергія, Віктор рухатися вже не міг. Побратими тягли його до позицій близько ста метрів.
«Для нас не важливо, чи це прикордонник, чи боєць ССО, чи хтось із нашої бригади. Це в будь-якому разі свій. Хочу передати хлопцям, які лежали в полі: вибачте, що так довго», — сказав аеророзвідник.
