Про загибель воїна повідомили в Зіньківській громаді 18 березня.
Історія захисника Руслана ОлефіренкаРуслан Олефіренко народився 28 травня 1998 року у Гадячі. Закінчив школу у Власівці, згодом вступив до Зіньківського регіонального центру професійно-технічної освіти, де опанував професію електромонтера.
Потім Руслан Олефіренко два роки відслужив у лавах армії. Тривалий час чоловік працював за кордоном. Але згодом повернувся в Україну та влаштувався на роботу у Зіньківське лісництво.
З 1 квітня 2022 року Руслан Олефіренко добровольцем став на захист країни.
Мама військовослужбовця Ірина каже, що він до нестями захоплювався спортом. Також любив читати книги. Був сильним та завжди стримував своє слово:
«Його командир розповідав, що коли давав певне завдання Русланові, то він намагався його виконати надзвичайно оперативно, досконало, відмінно. Був ініціативним та активним».
Руслан Олефіренко служив у «Азові». До останнього воював на Бахмутському напрямку. Захисник був оператором відділення управління командира мінометної батареї. Воїн загинув 14 березня на Донеччині.
«Спочатку він був штурмовиком. Потім, коли побачили його спортивні здібності, взяли дронщиком. Його силі, завзяттю, енергії та ентузіазму, здавалося, не було меж. Копав бліндажі, на плечах носив дерев’яні колоди та снаряди, дбав і піклувався про ближніх. Досконало знав тактику. Ніхто й досі не може прийняти загибель мого сина: ані я, ні рідні, ні командир та побратими», – каже мама захисника Ірина.
За роки служби Русланаа Офіцеренка відзначили почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «За вірність у військовій службі II ступеня» та відзнакою командира військової частини «Перстень «Вірність і честь».
