Російський пес Балбєс втрачає свого друга, маленького хлопчика, від ракет України і ЄС. Згодом собака приєднується до лав російської армії і помирає від українського дрона, рятуючи життя російським солдатам. Саме так виглядає фабула пропагандистської історії про німецьку вівчарку, намальованої російськими художниками для відео, розповсюдженого російськими акаунтами у соцмережах.
Відео про “героїчного пса Балбєса” було створене за підтримки Президентського фонду культурних ініціатив, започаткованого у 2021 році. Серія ж “арт-проектів”, до якої входить і відео про російського пса, називається “Час героїв”. Це – класичний приклад того, як російська пропагандистська машина використовує квазікультурні ініціативи для досягнення політичних цілей російської влади, мілітаризації російського суспільства та пропаганди російської війни проти України. Українська служба Голосу Америки розбиралась, які цілі переслідують так звані російські “арт-проекти” та наскільки вони успішно вражають аудиторію своєю дезінформацією.
Спроба копії пса Патрона та класичні кліше радянської пропаганди
Відео про Балбєса схоже на спробу переказати реальну історію про українського пса Патрона – українського собаки-винюхувача вибухівки, талісмана Державної служби з надзвичайних ситуацій. Але окрім цього – це ще й компіляція всіх старих кліше радянської пропаганди з минулого. На цьому зауважує в коментарі Голосу Америки Координатор дослідницьких програм британського Дослідницького центру конфліктології Кір Гайлз.
“Найбільш сприйнятливою аудиторією є ті люди, які готові, а інколи навіть і прагнуть прийняти оці старомодні радянські історії, вимкнути недовіру і критичне мислення та просто прийняти те, що їм говорить Росія”, – наголошує Кір Гайлз. На його думку, така аудиторія у світі – досить немала як серед тих, хто “живучі у комфорті Заходу” дозволяють собі вірити в такі наративи, так і серед населення Росії, яке або щиро вірить у пропагандистські наративи або вдає, що вірить.
У серії пропагандистського проекту “Час героїв” всі відео побудовані за однаковою схемою – художники малюють сцени, що прославляють російську історію чи сучасність із дисклеймером “засновано на реальній історії”.
Обовʼязковий елемент цього – апеляція до емоцій та героїзації Росії та російських постатей, а також демонізація ворога.
Звичайно ж, у відео проводяться паралелі між “героями СВО” (як у Росії називають повномасштабну війну проти України) і “героями Великої Вітчизняної” (як у Росії називають Другу світову війну). “Воєнкор Дмитро Зіменкін, який розповів історію Балбєса, згадав про пса на ім'я Джульбарс, який під час Другої світової допоміг розмінувати понад 7 тисяч мін. “Думаю, і вірний Балбєс, який загинув на СВО, теж гідний нашої світлої пам'яті про нього”, – йдеться у підписі до пропагандистського відео.
Подібні відео – приклад банальної пропаганди, яка намагається простими символами показати, за що росіяни воюють, в одночасно емоційний та розважальний спосіб, – вважає дослідник Лабораторії цифрових криміналістичних досліджень Атлантичної ради (DFR Lab) Роман Осадчук.
“Це просто продовження висвітлення України у негативному світлі, але в артистичній формі. […] Це абсолютно проста з точки зору маніпуляції спроба показати, за що воюють росіяни. Мені здається,
це контраргумент пса Патрона, […] спроба скопіювати підхід”, – говорить дослідник. На його думку, рівень успішності подібних відео важко проаналізувати, але російська влада вважає, що вони ефективні.
“Культурні проекти” на озброєнні російської армії
У 2023 році російський Президентський фонд культурних ініціатив надав понад $16 млн у грантах на “мистецтво” та “культурні проекти”, спрямовані на підтримку війни в Україні. Серед тих, хто отримав гранти, – російські артисти та воєнні блогери, які готові брати участь у масивній антиукраїнській пропагандистські кампанії.
Найбільше фінансування дісталось проекту “Мирний атом”. Це – телевізійний детективний серіал, де російський інженер подорожує до Запоріжжя відновлювати АЕС, але “зустрічається із підступними диверсантами, обстрілами територій, протистоїть життєвим труднощам і перемагає”, йдеться в описі фільму, відповідно до статті у виданні The Moscow Times
Гранти підтримки Президентського фонду культурних ініціатив отримали навіть старі культурні проекти, які перекваліфікувались для просування потрібних російських наративів.
Так, в “Лускунчик” Балету Чайковського запакували ідеї “шляхетності сучасних героїв, що віддають свої сили, а іноді і своє життя, за добро і мир, за світле майбутнє” Росії, відповідно до опису проєкту на сайті російського Президентського фонду культурних ініціатив.
Подібних раундів грантів Президентський фонд культурних ініціатив провів вже 11. Задача подібних “культурних проектів” – продемонструвати Україну у вигідному для Кремля негативному світлі та показати, з чим конкретно воюють росіяни у повномасштабній війні проти України, наголошує Осадчук. “Частина цієї інформаційної гри спрямована на дестабілізацію ситуації в Україні, внутрішні конфлікти в Україні, в українському уряді, на підсилення проблем в українському суспільстві. Частина активностей – на партнерів України, щоб призупинити фінансову підтримку України та підтримку зброєю. Загальна мета Росії проста – виграти у війні”, – говорить Осадчук.
“Заперечення” як єдина стратегія успіху Росії
Так звані “культурні проекти” Президентського фонду культурних ініціатив – частина інформаційних операцій Росії.
На Заході подібні операції спрямовані на спроби ізолювати Україну, підштовхування до бездіяльності та прийняття фальшивої неминучості того, що начебто Росія переможе у війні проти України. На цьому наголошують автори нещодавнього звіту Інституту вивчення війни.
“Стратегія, на яку потрібно найбільше звертати увагу – це не стратегія ведення війни Москви, а стратегія Кремля спробувати змусити нас бачити світ таким, яким вони хочуть, щоб ми його бачили, та приймати рішення у цій альтернативній реальності, яка дозволить Росії перемогти у реальному світі”, – йдеться у звіті Інститут вивчення війни.
Протягом понад двох років Росія поширює пропаганду серед коаліції партнерів України, намагаючись підірвати підтримку України, її репутацію, а також взагалі – кинути виклик ідеї, що Україна заслуговує на підтримку. На цьому наголошує Кір Гайлз.
“Інститут вивчення війни неодноразово показував, як Росія використовує те, що раніше називали рефлексивним контролем, намагаючись керувати прийняттям рішень Сполученими Штатами - не просто сіючи дезінформацію та обман, а фактично граючи на всіх різних факторах, які спонукають до прийняття рішень, будь-то емоційні, психологічні чи культурні”, – наголошує в інтервʼю Голосу Америки Гайлз. Один із прикладів, який наводить дослідник, – російська стратегія ядерного залякування, яка полягала у начебто невідворотності російських ядерних атак у разі будь-якого протистояння Росії.
Дивіться також: Сайти-двійники, що зникають. В Атлантичній раді вказують на нові методи російської кампанії з дезінформації
