Офіцер полку "Азов" Арсен Дмитрик ("Лемко"), який був одним із оборонців Маріуполя і вийшов з "Азовсталі" разом з іншими бійцями, розповів деталі жахливого теракту в Оленівці.
Про це він сказав в інтерв'ю Radio NV.
"Лемко" теж був у бараку, де після вибуху спалахнула пожежа, зазнав опіків та осколкових поранень, але разом із побратимами намагався рятувати постраждалих.
"Це був навіть не барак, а технічне приміщення, яке знаходилось окремо від основних бараків. Там був тільки "Азов", тільки бійці полку "Азов". На той момент 198 бійців, на момент теракту – 193, п’ятеро бійців етапом до Донецька відправили", – згадує "азовець".
За його словами, коли пролунав перший вибух, полонені не здивувалися, бо ворог постійно приганяв під стіни Оленівки "Гради", з яких обстрілював українські позиції.
"Відповідно, було щось схоже цієї ночі. Дуже сильно працювала артилерія. Потім, я цього не бачив, хлопці сказали, що пакети Градів почали працювати вночі - знову з-під Оленівки, з-під колонії. І відбувся вибух у самому бараку. Я вже прокинувся від того, що в мене тіло обгоріле і численні осколкові поранення",
– розповідає Арсен.
Тоді він разом із вцілілим побратимами кинувся рятувати тих, хто вижили.
"Якби наші хлопці не витягували поранених, було би набагато більше жертв. Навіть вже в кінці застрибували в вогонь і діставали тіла, які не подавали ознак життя. Насамперед ми витягували тих, хто були живі. Ми не могли повитягувати тіла, які були на ліжках, бо вони вже були трохи з ліжками, так би мовити, перекручені", – каже Дмитрик.
Офіцер наголошує, що окупанти просто замкнули українських полонених, а самі повтікали.
"За день до теракту охорона копала собі окоп. Там є садочок збоку, вони там копали окоп. Ми дивувалися, для чого. Насправді вони знали, до чого готуються, – до теракту", – зазначає військовий.
Коли вдалося виламати браму та винести поранених, росіяни, які чергували на зовнішньому периметрі, відкрили вогонь у повітря.
"Ми стали говорити: "Дайте хоч чимось перев’язати". Бо весь одяг, який на нас був, ми витратили на хлопців, аби зупинити кровотечі. Більшість хлопців померли через втрату крові", – розповідає "азовець".
Тільки через годину або півтори до бараку прийшли українські полонені медики з мінімальним набором інструментів та ліків. Далі поранених почали вивозити до лікарні в Донецьку.
"Вивозили нас як скотину. КамАЗи просто завантажили битком і поїхали. Поранені, лежачі, неходячі - отак запакували. У першому КамАЗі, знаю, один хлопець не доїхав. Я їхав у другому КамАЗі, у нас усі доїхали", – підсумував Арсен Дмитрик.
Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber
