Головний редактор інтернет-видання Цензор.нет Юрій Бутусов в інтерв'ю Radio NV — про оперативну ситуацію на Харківщині, де Росія розпочала нові наступальні дії зранку 10 травня.
https://www.youtube.com/watch?v=r0z_jHCcs-w
— Ви пишете, що російські війська захопили чотири прикордонні селища Стрілече, Красне, Пильне, Борисівка. Зауважуєте, що, очевидно, це розвідка боєм. Хоча є згадка про те, що захоплено, за попередніми даними, 30 квадратних кілометрів. Для мене це вже щось серйозніше, ніж просто розвідка боєм. Наскільки серйозною є ситуація?
— Це війна, тому ситуація на війні завжди серйозна. Така велика кількість територій була втрачена у зв’язку з тим, що противник діє на широкому фронті. Тобто фронт атаки — понад 10 кілометрів. Тому просування на кілька кілометрів вглиб на такому фронті, звичайно, призводить до таких достатньо серйозних, значних територіальних втрат. Тому і такий результат.
Зараз все залежить від дій нашого командування, наших військ. І основне зараз — це тверезо оцінити обстановку. Ця ситуація в цій прикордонній, сірій зоні, нами програна.
Програна вона, це все вже відбулося. Тому зараз головне, яким буде реагування.
Дуже не хотілося, щоб в цій ситуації реагування звелося до того, що від якихось людей з автоматами дуже швидко вимагали кудись зайти без планування, без підготовки. Це не змінить ситуацію. Противник не зайшов туди з великими силами. І вибити його звідти можливо тільки після того, як йому буде завдано дуже серйозне ураження, і вони понесуть значні втрати.
Тому насамперед зараз є питання розвідки, визначення цілей на такому широкому фронті, завдання ураження. І це зараз основний виклик для нашого командування. Ворог на цій ділянці зараз створив перевагу в кількості розвідувальних дронів, в авіації, в артилерії. І з цим також треба рахуватися.
— Що відомо про угруповання, яке здійснювало ці наступальні дії, ці штурми?
— Додаткової інформації немає. Ми бачимо зараз по діях противника на такому фронті, [що задіяно] десь чотири-п'ять батальйонів піхоти. Вони діють окремими взводами, користуючись тим, що так близько до кордону у нас оборона там не була розгорнута.
І зараз противнику вдається.
Вони шукають слабкі місця, намагаються просунутися якомога далі, щоб закріпитись. Місцевість цьому сприяє. Вони будуть йти, поки не зустрінуть рубежі оборони і осередки спротиву.
— У медіа звучала інформація, що росіяни, можливо, вдадуться до дій в стилі РДК, як в Білгородській області. Можна проводити такі порівняння? Чи це зовсім іншого характеру дії?
— Можна порівняти тільки цілі. Цілі схожі, але тактика, яка застосована в обох випадках, певною мірою має певні схожості, але насправді малюнок операції противника інший.
Противник заходить на нашу територію набагато більшими силами, ніж сили, які може зосередити підрозділ РДК. І при набагато більш великій концентрації розвідувальних дронів, засобів розвідки, набагато більшій вогневій підтримці з боку авіації і артилерії. Тому ця операція не схожа на якісь рейдові дії, на намагання завдати [шкоди], використовуючи виключно фактор раптовості, знайти якісь слабкі місця в бойових порядках.
Це схоже на те, що противник фактично захоплює цю територію, закріплюється на ній для того, щоб відсунути подалі фронт, як казав [російський диктатор Володимир]
Путін, за словами російського командування, хочуть створити нібито «санітарну зону». І вони хочуть відсунути фронт від свого кордону. І створити, звичайно, загрозу Харкову, для того, щоб відволікти наші війська з Донбасу, щоб розосередити наші зусилля.
Тому завдання у противника, які він виконує, набагато більш широкі, і перспективи цього у них теж набагато більші і глибші, ніж те, що робило РДК.
— Звужувати зараз ціль цих наступальних дій на Харківщині до того, аби просто відволікти Сили оборони України, розтягнути їх на більшу лінію, це занадто спрощено?
— Ні, це також одна з важливих оперативних цілей. У противника є перевага в силах, і він намагається створити максимально більшу напругу на фронті і максимально виснажити Сили оборони. Для цього зараз вони накопичили резерви, щоб цей фронт бойових дій розширити. Звичайно, це призведе до розтягування і наших сил для необхідності реагувати на нову загрозу.
— Що ми можемо, маємо протиставити цій атаці?
— Ця атака не була несподіванкою для українського командування, і про це багато говорилось. Тому, звичайно, в районі Харкова зосереджені значні сили українських військ,
які цілком достатні для того, щоб дати відсіч ворогу, задати противнику важких втрат.
Ніякої загрози зараз захопленню Харкова не існує, тому що, підкреслюю, Сили для оборони там зосереджені. Але якщо оцей плацдарм не обмежити, якщо ворогу не завдати значних втрат, противник буде намагатись поступово його розширювати, збільшувати. Звичайно, це нам категорично не вигідно.
— Ви пишете, що найбільш неочікуваний успіх росіян — це населений пункт Стрілече. Чому, пане Юрію?
— Тому що це був не маленький населений пункт, там проживає населення, і там були наші підрозділі. Тому противник тривалий час проводив кілька місяців масовані вогневі удари, намагався вогнем вибити наші підрозділи.
І сьогодні, звичайно, все ж таки очікувалось, що там буде організована оборона. Або біля [населеного пункту] Стрілече буде розгорнута оборона. Тому, звичайно, це несподівано. Стрілече не було сірою зоною, це населений пункт, і там діяли українські органи влади. Але, тим не менше, сталося, що сталося.
І я хочу підкреслити, що я не вважаю, що це проблема солдатів. Я впевнений, що відхід наших сил в тому районі викликаний насамперед масовим вогневим ураженням противника.
І питання тут вже не до бійців, чому довелось відходити.
Є питання, чому там не було забезпечено надійних укриттів, чому не було контрбатарейної боротьби, прикриття з повітря. Багато є факторів. Звичайно, противнику було зручно працювати по наших військах, тому що, на жаль, це село прямо на кордоні знаходиться.
— Яка загроза в майбутньому від такого плацдарму?
— Наразі це залежить від дій наших військ. Ми пам’ятаємо, що противник утримував тривалий час гряду висот вздовж кордону, де до вересня 2022 року йшли жорстокі бої. Рельєф місцевості вздовж кордону сприяє противнику у занятті деяких позицій. Зараз вони накопичили живу силу, і там, цілком можливо, противник буде використовуватися для того, щоб постійно створювати загрози Харкову, для того, щоб посилити свій вогневий вплив в районі Харкова. І, звичайно, таким чином розтягувати [українські війська], відволікати увагу українського командування, українських військ.
— Чи зросла певна загроза для Харкова, який зараз в 40 кілометрах? Хоча здається, що загалом близькість до російського кордону нічого для Харкова не змінює. Можливо, ви маєте іншу якусь думку?
— Я не думаю,
що зараз загроза якимось чином дуже сильно зросла, але ворог показав зараз, що в перспективі, якщо зараз у нього вийде успішно закріпитись в цьому районі, і вони побачать, що цей напрямок для них перспективний, що оборона слабка, якщо вони це відчують, то, звичайно, зробити маневр, перекинути на той напрямок дійсно значні сили для них не проблема.
Зараз там немає великих сил. І ці атаки кількох піхотних батальйонів не є загрозою для мільйонного міста і тих сил, які зосередила українська армія. Але, звичайно, на це треба дивитись. І зараз від того, як буде організовано протидія, залежить хід подальших подій.
— Ви згадали про одну з цілей ворога — створити чи буферну, чи санітарну, як вони кажуть, зону. Навіть російські так звані воєнкори пишуть про це. Чи може бути ця мета якоюсь практичною, чи це більше схоже на якусь пропаганду?
— Буферна зона для противника вигідна, тому що все ж таки певні операції РДК проводили, [перейшовши] через кордон. Тому для противника є багато факторів. Це і підвищення безпеки на своїй території, це і створення небезпеки для Харкова,
відволікання наших сил. Це і додатковий плацдарм для того, щоб перевірити боєготовність і можливість розвинути наступ з цього напрямку. Є тактичні завдання, які роблять такі дії на прикордонній смузі для противника вигідними.
Але на цей момент великих сил ворог там не накопичив, і в бій введені сили достатньо обмежені. Тому ці загальні цифри просування пов’язані з тим, що противник на широкому фронті діє проти наших прикордонних селищ.
— В медіа потрапляє інформація про Вовчанськ і обстріл цього населеного пункту. Ви теж згадуєте в своєму дописі, що противник в цьому районі перетнув кордон. Якщо подивитись на карту, це знаходиться на відстані від тих населених пунктів, які ми згадували. Це справді намагання розтягнути місця атаки вздовж саме кордону в Харківській області, аби розпорошити наші сили? Що відомо про якісь успіхи ворога на цій ділянці?
— На цій ділянці ворогу вдалося також захопити два селища, які знаходяться прямо на кордоні. Також вони це зробили. Звичайно, там мета інша. Фактично створення загрози в Вовчанську — це загроза північному фронту і куп’янському напрямку.
Це пов’язана з куп’янським напрямком ділянка атаки.
Це вже безпосередньо дії, які пов’язані з загрозою для нашої армії на основному фронті бойових дій. Тож там мета противника ще більш очевидн, теж зрозуміло, навіщо вони це роблять. Але там просування їм такого масштабного досягнути не вдалося, як в районі Стрілече під Харковом.
— Ви б погодились з тим, що зараз Росія, розуміючи, що в них є нагода, поки вони мають цю величезну перевагу в боєприпасах, тому пішла на такі дії?
— Якщо чесно, я не думаю, що це пов’язано з цим. Обстановка на фронті Росії диктує необхідність далі тиснути.
Зараз, після масованих атак взимку, противник зазнав дуже великих втрат, і їх подальший наступ на Донбасі і в Харківській області зараз має більш локальний характер, тому що у противника очевидні труднощі з постачанням свіжої живої сили і свіжих резервів для прориву фронту. Тому фронт Росія прориває піхотою, в техніці в них також великі втрати.
Російське командування для того, щоб реалізовувати свою загальну перевагу в живій силі, вирішило знайти більш вразливі ділянки, де воно може досягти більш помітного просування.
Де менший опір, менше організована оборона, менше наших сил, тим не менше збільшити напруження загалом на фронті і добитись розосередження наших резервів, ускладнити нашому командуванню стабілізацію обстановки на основному, донбаському, фронті. Тому це також абсолютно чітка, зрозуміла історія.
І окремо хочу сказати, що надходження військової допомоги від Заходу не усуне, на жаль, перевагу Російської Федерації у засобах ураження. Це надходження допомоги значно зменшить дисбаланс в озброєні і покращить, звичайно, нашу обороноздатність, і це буде серйозне посилення. Але я не можу сказати, що ми досягнемо переваги. Росія досі має значну перевагу в високоточному озброєнні, в ракетній зброї, в авіації велику перевагу, і має все ж таки перевагу в кількості боєприпасів для артилерії. Так, ми зменшуємо цю перевагу, але, на жаль, не зможемо повністю цього усунути.
