Ще декілька жахливих звісток надійшли до громад Вінницької області. На фронті загинули Володимир Юхименко, В’ячеслав Габришин, Віталій Гайдай, Андрій Бахновський та Олександр Карпусь, повідомляє I-VIN.INFO.
Жмеринська міська територіальна громада востаннє зустріла та назавжди попрощалась з мужнім воїном Володимиром Юхименком, який загинув у російському полоні.
Схиливши голови в невимовній печалі, не стримуючи сліз, вдячні земляки встеляли вулиці Жмеринки різнобарв'ям квітів, віддаючи шану Герою та вшановуючи його подвиг в ім'я України, заради сьогоднішнього та майбутніх поколінь українців.
«Сміливий воїн та справжній патріот України Володимир Юхименко з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну самовіддано стояв на захисті української землі та боронив рідну країну. Наш земляк мріяв якнайшвидше вигнати окупантів з України та відстояти право кожного українця жити у незалежній та суверенній державі», - зазначають у Жмеринській міській раді.
Своє життя за Батьківщину віддав Захисник з Гніванської громади Габришин В’ячеслав Вікторович. Про це інформує Гніванська міська рада.
Чоловік народився 9 вересня 1984 року в Вінниці. Навчався в 19 училищі. Мав освіту повара. В цивільному житті працював пакувальником в одній із приватних компаній. Близько 10 останніх років проживав з матір’ю в Селищі.
«13 березня 2024 року був мобілізований до лав ЗСУ. Пройшов 1,5 місяця військової підготовки в Британії. Пізніше відправився для виконання бойових завдань на Харківщину», - інформує Гніванська громада.
4 червня 2024 року в зоні ведення бойових дій в м. Вовчанськ солдат стрілець 2 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 1 стрілецької роти Габришин В’ячеслав Вікторович мужньо загинув…
«Він був працьовитий, вів активний спосіб життя, любив рибалку і був Людиною», - розповідає вітчим Олександр.
В Героя залишилась матір, вітчим та брат.
Спекотне літо приносить і страшні новини… На фронті загинув гніванчанин Гайдай Віталій Федорович… Захиснику цього місяця мало б виповнитися 30 років, пишуть на сайті Гніванської міської ради.
Чоловік народився 14 червня 1994 року в Гнівані. Навчався в загальноосвітній школі №2. Пізніше закінчив Гніванське професійне училище.
Служив строкову службу. Останнім часом в цивільному житті працював на автозаправній станції в Гнівані.
9 вересня 2022 року Віталій був мобілізований на військову службу. Мав звання молодшого сержанта. Був командиром відділення протитанкових ракетних комплексів.
- Віталік був такий спокійний, добрий, хороший. Мав багато друзів, ніколи нікому не бажав зла, - плаче його сестра Алла. – Він так любив маму. Він був дуже чесний, справедливий. Найкращий в світі мій братик…
Віталій Гайдай ніс службу стійко і мужньо. Ніколи ні на що не жалівся. Був сильним і стриманим. Своїй сім’ї казав, що мріє про Перемогу і стоятиме до останнього…
2 червня 2024 року, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, Гайдай Віталій Федорович загинув в районі н.п. Невельське Сватівсьокого району Луганської області.
В Героя залишилась матір Тетяна Іванівна, сестра Алла та племінники.
«На щиті» повернувся захисник Андрій Бахновський з Хмільницької громади. Про це повідомляють на сайті міської ради.
Захисника України поховали на Митницькому кладовищі.
6 червня Вінниця проводжала у вічність оборонця України Карпуся Олександра Олександровича.
Про це повідомляє Вінницька міська рада.
Олександр Карпусь відстоював демократичні цінності України на майдані Незалежності під час Революції Гідності. З позивним Рок захищав її свободу у лавах добровольчого батальйону «Айдар» у зоні Антитерористичної операції. Був і серед тих, хто першим рушив на оборону держави на початку повномасштабного російського вторгнення. Воював у складі військової частини Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Навесні 2022 року на Київщині Олександр отримав важке поранення. Втім, після тривалого лікування знову повернувся у стрій. Службу продовжив у Вінницькому ОМТЦК та СП. Та, на жаль, бойові рани далися взнаки. Життя воїна обірвалося 4 червня. Йому навічно залишилося 54 роки…
Народився Олександр Карпусь у Вінниці 21 лютого 1970 року. Атестат про середню освіту здобув у 26-й загальноосвітній школі. Після чого свого часу навчався у тоді ще Вінницькому політехнічному та торговельно-економічному інститутах. У цивільному житті свої знання та вміння застосовував у різних підприємствах та структурах міста, започатковував і власний бізнес.
«Але найголовнішим і останнім його місцем роботи був захист Батьківщини. Батька не цікавили звання. Подолання кар'єрних сходинок нічого для нього не важило. Він був і вважав себе просто Солдатом України. За неї, за її волю, завжди готовий був віддати найдорожче – своє життя. Самовіддано і безкорисливо пожертвувати всім заради того, щоб ми були вільні, найголовніше – вільні духом. Для багатьох був прикладом для наслідування, його людські риси і якості надихали, захоплювали і мотивували, викликали щиру і глибоку повагу, – розповідає донька Небесного воїна Юлія. – Честь, гідність, доброта, внутрішня сила, непохитна свободолюбивість у всьому – це те, чим він вирізнявся серед людей. Жив як воїн, і піти завжди хотів теж як воїн – полягти за свободу і безпеку для своїх близьких, і за український народ».
Олександр був люблячим батьком та турботливим дідусем для двох онучок.
Читайте також, відкритий уряд: вінничани «відкрили» світ публічних даних.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
