Завершився навчальний рік і випускники готуються до вступу до вищих навчальних закладів. На жаль, більша частина мелітопольських дітей обирає ВНЗ в окупації або на території Росії.
Причин тому кілька, зокрема й відсутність цілеспрямованих зусиль української держави щодо інтеграції випускників з окупованих територій у суспільство. Росіяни жроблять усе, щоб забрати собі такий цінний ресурс як молодь.
«Агресор хоче захопити не тільки нашу територію, а й наших дітей. росіяни вважають, що українські діти мають стати новою генерацією для армії рф, щоб продовжувати війну проти нашої держави», - заявив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.
З 2014 року росія намагається стерти національну ідентичність у дітей, які живуть в окупації. У Донецьку, Луганську та Криму вже виросло покоління учнів, для яких на першому дзвонику не звучав український гімн. Після початку повномасштабного вторгнення кількість таких школярів зросла. Тож мусимо докладати всіх можливих зусиль, щоб під час війни наша молодь виїжджала з тимчасово окупованих територій і вступала до українських закладів вищої освіти.
Утім, нещодавнє дослідження засвідчило значне зменшення кількості вступників із Криму, які під час Великої війни обирають вищу освіту на підконтрольній Україні території. Так, у 2023 році це було лише 86 абітурієнтів проти 397 у 2020-му. Це свідчить про наявність проблем, що впливають на рішення української молоді покинути окупований дім.
Чому наша влада недостатньо бореться за дітей в окупації та що потрібно змінювати, аби росіяни не стерли українську ідентичність на ТОТ - у матеріалі hromadske.
Чому вступ до українських вишів - це важливо? За даними центру громадянської просвіти «Альменда», на тимчасово окупованій території нині перебувають понад 615 тисяч дітей шкільного віку, які мають обмежений доступ до української освіти.
«Навчання в українських закладах освіти, навіть дистанційне, дає змогу інтегрувати дітей з ТОТ у наше суспільство, впливати на формування їхньої системи цінностей, витягати їх із середовища впливу антиукраїнської пропаганди й дезінформації», - ідеться у звіті до опитування, яке проводить «Альменда».
Крім того, така молодь може стати прикладом наслідування для інших дітей,
які залишаються в окупації. А ще - у майбутньому саме вони допомагатимуть відновлювати міста та села після деокупації. Ідеться не лише про відбудову міст і сіл, а й про гуманітарну складову, підприємництво, культуру та ту ж саму освіту.
У центрі громадянської просвіти наголошують, що Україна від початку війни й досі формує державну політику, створює нормативні акти, що мають забезпечити доступ до української освіти та усунути дискримінацію, створену окупаційною владою. Водночас зробленого все ще недостатньо.
Український уряд за майже 10 років не виробив комплексного підходу до забезпечення освітніх прав мешканців ТОТ, а окремі ініціативи, що їх втілювали хаотично та безсистемно, не можуть покрити всі виклики, з якими стикаються мешканці ТОТ, намагаючись реалізувати своє конституційне право на освіту, - ідеться у звіті центру громадянської просвіти «Альменда».
З 2014 по 2016 рік Україна взагалі не мала політик для підтримки вступників з окупованих територій. Маючи обмежений доступ до української середньої освіти, вони мали на загальних засадах вступати до вишів.
Тобто про умови для інтеграції в наш освітній простір тоді взагалі не йшлося.
З 2016-го Україна запровадила квоти та пільги для вступу абітурієнтів з тимчасово окупованих територій. Ще через 5 років почали діяти освітні центри «Крим-Україна» та «Донбас-Україна» на базі закладів вищої або фахової вищої освіти. Їхня мета - допомогти молоді з окупованих територій.
Утім, кількість абітурієнтів із ТОТ стає дедалі меншою, а нині критично малою, - заявив нещодавно омбудсмен Лубінець на заході «Освітній компас на українське майбутнє для молоді з ТОТ». Там і презентували звіт від «Альменди».
Наслідки «промивання мізків» уже помітні? У 2023 році до українських закладів вищої освіти вступили 3675 дітей з ТОТ. Це 1,7% від загальної кількості зарахованих на освітній рівень «бакалавр» у 2023 році.
Слід зазначити, що офіційно не можна підрахувати, скільки учнів випустилися зі шкіл в окупації. У тому ж Криму, як заявляла окупаційна влада, в українські виші вступило тільки пів відсотка випускників.
Переважна ж більшість вступників із ТОТ зараз - із територій, які росія окупувала після 24 лютого 2022 року.
А от абітурієнтів з українських регіонів, які під контролем росії ще з 2014 року, зараз майже немає.
«Це пояснюється тривалістю їхнього перебування в тимчасовій окупації під впливом російської пропаганди, тиском і залякуванням окупаційної влади, асиміляційними процесами і втратою громадянської та національної ідентичності в дітей та їхніх батьків», - пояснюють автори звіту.
З якими проблемами стикаються вступники? Лубінець зазначив, що Офіс омбудсмена відвідав профільні освітні центри. Під час спілкування з абітурієнтами з'ясувалося, що вони сумніваються щодо вибору освіти на підконтрольній Україні території, оскільки заради цього доводиться долати важкий шлях через треті країни. Це і безпекові ризики, і фінансові витрати.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини звертає увагу ще на одну проблему - «підвішений статус» і відсутність упевненості в освітньому майбутньому:
"Раніше від 34% до 56% вступників із ТОТ були зараховані на бюджет. Для нових абітурієнтів фактично немає гарантії вступу на безоплатній основі. І це основне питання, з яким стикаються наші абітурієнти.
Більша частина з них сподівається, що навчатиметься безоплатно".
Омбудсмен зазначає, що тим часом росія впровадила цілу систему сповіщення потенційних абітурієнтів з окупованих територій - їм пропонують навчання на бюджеті, працевлаштування і навіть програми отримання житла.
Діти обиратимуть між тими умовами, які можуть запропонувати Україна і рф. Це при тому, що тільки для виїзду в Україну потрібно пройти величезний шлях. Тому аргументів від України має бути більше, - Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради з прав людини.
У звіті «Альменди» йдеться про те, що опитані абітурієнти були мотивовані виїхати на підконтрольні території, зокрема, задля збереження ідентичності, відчуття приналежності до українського народу та держави. Крім того, бачили життя на непідконтрольній території менш перспективним, а для когось була важлива легітимність українських освітніх документів.
Водночас вони стикалися з багатьма проблемами: недоступність деякої інформації, невизнання документів про освіту в окупації, складна процедура оформлення, важкий виїзд із ТОТ, упереджене ставлення вже на підконтрольній території.
Дмитро Лубінець зазначив, що абітурієнти з ТОТ зі зрозумілих причин мають обмежені знання з таких предметів, як українська мова та історія України. Вони ж є основою для вступу до навчальних закладів.
До слова, у Донецьку з 2020 року окупанти взагалі прибрали українську мову з програми. Тим часом близько 50% українських закладів освіти не проводять підготовчих курсів для вступників із ТОТ, - наголосив Лубінець на одній із проблем вступників.
"Наразі створення освітніх центрів “Крим-Україна”, “Донбас-Україна” не достатньо. Їх необхідно постійно вдосконалювати та розвивати відповідно до нових викликів", - наголошує омбудсмен.
Важливою є й фінансова складова, бо для виїзду потрібні великі гроші. А потім виникають питання з проживанням: чи вистачить місця в студентських гуртожитках, як орендувати квартиру? На це все їм теж доведеться шукати кошти, якщо на бюджет вступити не вийде.
То що робити державі? Офіс уповноваженого Верховної Ради надав рекомендації Міністерству освіти і науки - зокрема, створити окремий структурний підрозділ у МОН, сферою діяльності якого має бути забезпечення освітою дітей з тимчасово окупованих територій.
До його роботи радять залучити й дітей, які колись вирішили приїхати з ТОТ, щоб вступити до українських вишів. Бо лише вони мають такий унікальний досвід, який можна розвинути і для інших.
Крім того, варто кардинально збільшити кількість бюджетних місць для дітей з ТОТ, - пропонує Лубінець.
"Зрозуміло, що це додаткове навантаження на держбюджет. Але ми можемо звертатися до наших міжнародних партнерів. На мій погляд, якщо ми запустимо інформаційну кампанію про те, що 100% українських дітей, які виїдуть із ТОТ, навчатимуться на бюджеті, це буде основним критерієм, який вплине на рішення про виїзд з окупації", - пояснив омбудсмен.
Він наголосив, що не менш важливо розв'язати проблему з нестачею інформації та поширенням її на окупованій території. Цьому заважає, серед іншого, і те, що росія блокує українські сайти.
Слід поширювати інформацію. Родичі на підконтрольній території спілкуються з тими, хто перебуває в окупації. Коли буде масова інформаційна кампанія для дітей з ТОТ, це призведе до того, що інформація дійде і до них, - каже Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради з прав людини.
Офіс омбудсмена також рекомендує Міністерству реінтеграції забезпечити безоплатне навчання зі стипендіальною підтримкою на підготовчих курсах тривалістю до року з подальшим вступом.
А ще - запровадити окремі освітні курси для інтеграції в українське суспільство молоді, яка фактично все своє свідоме життя проживала під окупацією. Так само важливо проводити роботу з педагогами та школярами, щоб уникати випадків цькування дітей з ТОТ. Лубінець зазначив, що до нього вже зверталися через булінг. Таких звернень поки що небагато, але є тенденція до зростання кількості, що вимагає гри на випередження.
Ще одна з рекомендацій - підтримка закладів освіти, які переїхали на підконтрольні території. Діти з ТОТ можуть вступати до таких вишів - їм буде легше, оскільки там їх ідентифікуватимуть як своїх за територіальним принципом і досвідом окупації, але водночас і як українців загалом. (Нагадаємо, мелітопольський ТДАТУ успішно працює в Запоріжжі й навчає студентів).
На заході була присутня очільниця Мінреінтеграції Ірина Верещук.Чиновниця зазначила, що зараз формують бюджетні напрацювання на наступний рік, тож вона «бачить роботу, яку має провести».
Я розумію, що в нас не вистачає координації на урядовому рівні. Уряд має розробити реінтеграційну програму і знайти кошти, - сказала Ірина Верещук, голова Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
.Що ж, визнання проблеми - перший крок до її вирішення.Здається, цей процес зрушив із глухого кута і вийшов на рівень розробки повноцінної державної політики.Насамкінець омбудсмен Лубінець додав, що вже наступного тижня буде створено робочу групу, яка працюватиме над цією програмою.
До неї запрошено громадські організації та представників уряду.
