Тривала окупація Мелітополя незмінно піднімає питання деколи вимушеної, а деколи добровільної співпраці з окупаційною адміністрацією, силовими органами чи військовими країни-агресора. Кого можуть звинуватити у співпраці з окупантами та притягнути до відповідальності? У чому головні відмінності між статтями про "колобораційну діяльність", "пособництво" і "держзраду"?
На сьогодні немає чіткого критерію, за який можна понести покарання. А чинні закони абсолютно не передбачають тривалу окупацію. Ще на початку повномасштабної війни в українському законодавстві було запроваджено відповідальність за колабораціонізм.
Під визначення "колаборант" потрапляють ті, хто "підтримує агресію РФ, займається поширенням російської пропаганди, агітує людей на користь ворога, підтримує або проводить референдуми на окупованих територіях, співпрацює з окупантами для отримання посад або виконує завдання, поставлені окупаційною владою". На жаль, що довше триватиме окупація українських територій, то більше буде колаборантів.
А після деокупації дуже складно буде з'ясувати, хто з місцевих добровільно співпрацював з окупантами і який ступінь такої співпраці може розцінюватися як кримінальний злочин.
Детальніше в матеріалі 061.
Колабораціонізмом вважається:
- публічні заперечення агресії РФ та окупації територій України, заклики до співпраці з РФ;
- організація та проведення політичних заходів,
- добровільне обіймання посад в окупаційних органах влади та судових правоохоронних органах обіймання посад, не пов'язаних із виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.
"Це може бути зроблено як громадянином, який перебуває на окупованій території, так і громадянином, який перебуває на неокупованій території, тому що він передає там якусь цінну інформацію. Це державна зрада. А якщо це не громадянин України, то це шпигунство", - пояснює депутат Запорізької обласної ради, адвокат Сергій Лишенко.
Нині українські правозахисники, а подекуди навіть прокурори та судді не можуть провести чітку межу, "де закінчується державна зрада, де починається колабораціонізм, а де пособництво".
"Для того, щоб протидіяти такому явищу, як колабораціонізм, і розглядати загалом це поняття, слід зазначити, що в нас воно законодавчо не затверджене. Тобто просто є відповідна стаття в кримінальному кодексі, але на даний момент є така прогалина в законі, що в нас не визначено, хто саме колаборант, який його статус. Зараз усе виходить із судової практики. Звісно, переважно йдеться про кримінально карані дії саме на тимчасово окупованій території, включно з Автономною Республікою Крим, територіями Донецької та Луганської областей, тимчасово окупованими у 2014 році", - пояснює старший слідчий відділу розслідування злочинів, скоєних в умовах збройного конфлікту, слідчого управління ГУНП в Запорізькій області Олег Жидков.
Правозахисники вважають, що пособництво є найбільш лайтовою версією, яка полягає в тому, що особа насамперед просто сприяє, допомагає, приймає правила, які їй нав'язують і свідомо їх виконує.
"І це тягне за собою також допомогу та підтримку. Наприклад, коли фермер починає продавати результати своєї роботи окупантам або підприємець береться платити податки. Це пособництво. Якщо він при цьому ще й перереєстрував своє підприємство за їхнім законодавством, тобто показав свою підтримку публічно, це вже колабораціонізм. Тому ці статті дуже часто йдуть у парі", - каже Сергій Лишенко.
Як зазначає старший слідчий відділу розслідування злочинів в умовах збройного конфлікту Олег Жидков, більшість проваджень, які розслідують співробітники його відділу, здійснюються за формою спеціального досудового розслідування, без можливості безпосередньо допитати будь-якого підозрюваного, провести слідчі дії за його участю, наприклад, проведення обшуку, пред'явлення для впізнання.
"Більшість свідків дійсно перебувають на тимчасово окупованій території, і тому в даній ситуації доказова база в таких кримінальних провадженнях, вона переважно формується за допомогою використання електронних джерел, тобто соціальних мереж, веб-ресурсів, Youtube , сайтів, телеграм-каналів, тощо, які створені особами, які діють в інтересах держави - агресора. Досить часто в зазначеній категорії кримінальних проваджень наші підозрювані фактично самі себе документують тим, що надають відповідні інтерв'ю, де представляються і називають свою посаду", - каже Олег Жидков.
Крім того, досить багато людей все ж таки виїхали з окупованих територій і, щонайменше, від третіх осіб їм щось відомо. І, звісно, правоохоронці таких людей допитують як свідків.
"В окупації багато людей побоюються за своє життя і здоров'я, враховуючи такі факти, що на ТОТ проводяться обшуки за місцями проживання громадян, досліджуються їхні мобільні телефони, є практика так званих доносів на своїх сусідів. Саме тому органи досудового розслідування все ж таки здебільшого допитують тих осіб, кому вдалося виїхати за межі тимчасово окупованих територій. Є процедура допиту у вигляді відеоконференції", - зазначає слідчий.
У поліції при цьому зазначають, що найбільша кількість проваджень якраз реєструється за статтею 111-1 (колабораційна діяльність). Якщо порівнювати з минулим роком, то кількість таких зареєстрованих проваджень зросла в середньому на 30%.
"Треба розділяти і досліджувати, яким чином відбувалося отримання російського громадянства, знову ж таки, добровільно чи ні? Якщо людина півтора року утримувалася від цього, змінила місце проживання, щоб додому не проходили, але потім ішла ввечері додому і зустріла патруль, попросила документи, взяла паспорт України, розірвала його, її забрали в комендатуру, а вранці їй повідомили, що або людина їде до в'язниці, або прямує по російський паспорт, а такі випадки бували, то тут нічого добровільного немає. І те, що людина отримала паспорт через півтора року, говорить тільки про одне. вона не хотіла його брати, а її примусили до цього. А якщо людина пішла за російським паспортом на третій день окупації, ну, тут трохи інша історія", - каже адвокат Сергій Лишенко.
Його колега Дмитро Мастер зазначає, що участь населення ТОТ у так званому "виборчому" процесі має оцінюватися з кількох позицій за ступенем задіяності.
"Треба зазначити, що весь цивілізований світ бачив кадри з тимчасово окупованих територій, на яких мешканців змушували голосувати за "правильного" кандидата під дулами автоматів. Звісно, тут важко говорити про добровільність", - пояснює Дмитро Майстро.
За участь в організації та проведенні незаконних виборів та/або референдумів на тимчасово окупованій території, правозахисники наголошують, що тут ідеться саме про участь в органах, що проводили незаконні вибори, референдуми - виборчих комісіях чи інших аналогічних органах, участь у проведенні "виборів" у якості кандидата, довірених осіб, спостерігачів тощо. Крім цього, до відповідальності можуть притягатися й особи, які активно сприяли в організації мітингів, добровільно на них виступали та всіляко підтримували окупаційну адміністрацію.
Щодо людей, яких примусом цілими підприємствами зганяли на виборчі дільниці, то в кримінальному кодексі України є стаття 40 (Фізичний або психічний примус).
Згідно з нею, не є злочином "дія або бездіяльність особи..., вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками". Тобто, якщо людину змусили робити певні дії, і в неї не було іншого вибору, вона звільняється від кримінальної відповідальності.
"Умовно кажучи, якщо людина жила в будинку, до неї приїхали, вимкнули світло, і сказали, що ти не вийдеш із цього будинку, ні в магазин, нікуди, доки ось не запишемо ролик про те, як колишній староста сільської ради підтримує тепер російську владу, і про це стає відомо на широкий загал, це під примусом. Але якщо людина просто добровільно пішла на співпрацю, це інша ситуація. Якщо є сумнів у добровільності, ці справи не йдуть до суду", - каже адвокат Сергій Лишенко.
Кожну ситуацію правоохоронці розглядають окремо, але є певні види діяльності, які можуть не підпадати під кримінальну відповідальність. Захищені категорії осіб - це медики, рятувальники, комунальники. Загалом, ті професії та роботи, які забезпечують просто виживання. Очільник МОЗ Віктор Ляшко, запевняв,
що надання медичної допомоги та робота в закладі охорони здоров'я на СОТ "не вважатиметься колабораціонізмом".
За словами міністра, українські медики можуть працювати в лікарнях, керівником яких окупанти призначили свого ставленика. Щодо працівників комунальних підприємств, які займаються забезпеченням нормальної життєдіяльності суспільства: доступ до електроенергії, води, вивезення сміття, проводять ремонтні роботи, то якщо вони не виконують адміністровано господарські функції, з великою часткою вірогідності, їм не загрожуватиме жодне покарання.
Щодо освітян, то тут ситуація складніша, оскільки на практиці до відповідальності притягують осіб, які погодилися очолити навчальні заклади, добровільно розпочали співпрацювати з окупантом щодо запровадження стандартів освіти РФ, навіть якщо це пересічний вчитель чи вихователь. Із підприємцями та аграріями ситуація також доволі складна, адже ті, хто лишився і продовжив займатися комерційною діяльністю, робив це, перереєструвавшись за законодавством РФ і сплачуючи податки в країну-агресор.
"Якщо умовно 2022 рік фермери могли працювати не перереєструвавшись, то всі добре розуміли, що фермер, який перереєструвався 2022 року, є колаборантом. Він свідомо вирушив на співпрацю з ворогом. Та сама ситуація, коли у 2023 році людям не давали засівати поля, поки вони не перереєструвалися. Тобто це людина, яка вчиняла дії з примусу. Але все одно після перереєстрації, якщо вони продовжили діяльність, почали платити податки, не зупинилися, то це вже тлумачиться правоохоронними органами як співпраця. Тобто ті, хто запрацює у 2024 році, і кожен фермер, однозначно буде визнаний колаборантом. Якщо ми говоримо просто про продаж власного врожаю - це буде пособництво, - пояснює наостанок адвокат Сергій Лишенко.
Нагадаємо, хто з бізнесменів у Мелітополі потрапить під кримінальну статтю за роботу в окупації - думка прокурора.
