Думки про F-16. Бачу реакцію на ці літаки в соцмережах типу "нарешті!", "ну тепер вони почнуть працювати!", "скоріше б!".
А в мене чомусь інша реакція. А саме — тільки б не поспішали.
Перевчити пілотів на F-16 — не так складно. Перевчити пілотів з обслугою, різними техніками, пілотами літака ДРЛВ та взаємодією — це вже складніше.
Інтегрувати це в Україні, яка під постійними обстрілами ракет — це дуже складно.
А при цьому всьому відразу вступати в бій і надіятись на результат — це неймовірно складно. З великою долею ризику. А в нас деякі люди в командуванні не завжди розуміють рамки реальних та досяжних завдань.
А саме від того наскільки правильно та безпечно інтегруємо авіацію в сучасне поле бою — і буде вирішувати результат в майбутньому.
Тому я б не вимагав завтра результату. Поспішати треба повільно.
І побажаємо нашим пілотам успіху, успіху в правильний час, при правильному плануванні.
Джерело: пост Марко у Facebook
