Сьогодні, 20 серпня, буде рівно рік чорної дати, коли росія влаштувала масові облави в Запорізькій і Херсонській областях на журналістів і адміністраторів ТГ-каналів і чатів, проукраїнськи налаштованих громадян.
За місяць після затримання на російських телеканалах, у ТГ і соцмережах з'явилося відео, як у ніч із 19 на 20 серпня російські військові та представники ФСБ у балаклавах з автоматами стрибають через паркани, вибивають двері, хапають людей і виводять у кайданках із дому, саджаючи в чорний джип.
Тоді було затримано адміністраторів телеграм-чату «Мелітополь - це Україна», одного з адміністраторів нашого колишнього телеграм-каналу РІА-Мелітополь Георгія Левченка, і журналістку Анастасію Глуховську, яка до повномасштабного вторгнення працювала в команді РІА-Мелітополь.
На відео потрапили полонені:
- Олександр Малишев
- Георгій Левченко
- Максим Рупчев
- Яна Суворова
- Марк Каліуш
- Анастасія Глуховська
Крім відео на російських ресурсах жодної інформації про те, в якій в'язниці утримують арештантів, у якому вони стані, не було.
Лише у квітні цього року редакції РІА-Мелітополь вдалося отримати інформацію про те,
що Георгія Левченка затримали силові структури РФ у порядку ст. 91 КПК РФ за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205.2 КК РФ (Публічні заклики до здійснення терористичної діяльності, публічне виправдання тероризму або пропаганда тероризму).
У якому з місць ув'язнення утримують Георгія, в офіційній відповіді ГУ МВС Росії в Запорізькій області не вказується. Крім скупої фрази: «перебуває під вартою в спеціалізованій установі на території РФ».
Щодо Анастасії Глуховської, то її мама рік оббиває пороги всіх правоохоронних структур, щоб знайти доньку.
Усюди їй відповідають, що таку не затримували, каже сестра Анастасії Діана Фоменко. Ба більше, рідні з окупації писали листа Володимиру Путіну.
Однак відповіді так і не отримали.
Водночас у ТГ-каналах пропаганда продовжувала залякувати місцевих жителів кадрами затримання Анастасії в її квартирі.
І лише наприкінці липня російські силовики таки визнали, що Анастасію Глуховську затримали, каже її рідна сестра Діана Фоменко в інтерв'ю РІА-Південь.
- Мамі видали постанову про відмову в задоволенні скарги про те,
що Настя зникла. Вони порушили кримінальну справу за листом про зникнення Насті. І повідомили, що 23.10 2023 року спецслужби РФ проводили оперативні заходи, які, як зазначено в листі, були відображені в Телеграм-каналі Zvezdanes.
Далі вони вказують, що 16 грудня 2023 року було винесено постанову про припинення кримінальної справи у зв'язку з відсутністю складу злочину ч. 1 ст. 126 КК РФ (викрадення людини).
Однак пізніше попереднє слідство у цій справі про викрадення знову було відновлено.
Мамі так і не відповіли, де утримують Настю, мотивуючи тим, що (цитата) «місце знаходження її не встановлено». Вона просила передати їй речі, ліки, зустрітися, у цьому теж відмовили їй, - розповідає Діана.
Журналістам РІА-Південь також вдалося поспілкуватися з однією з полонених, яку в ніч із 19 на 20 серпня утримували в одній із мелітопольських в'язниць, куди звозили затриманих під час масової облави.
- Приблизно з третьої години ночі почали масово завозити людей. Машина їхали одна за одною. Ми перебували в бетонному заводському ангарі з металевим дахом і воротами. А під нами були підвали.
Там простінки зробили і вийшло, як одиночні камери. Нових кидали туди в ці одиночні камери - одні стіни і кажани всередині. Дівчата боялися їх і деякі спали просто з мішком на голові.
Ми були в кращому становищі. Помітили у щілину воріт одного хлопця з наколками на ногах, дівчат було десь 4 чи 5. Пізніше деяких підняли до нас в ангар.
Я нарахувала десь 50 стелажів у нас усього було. І тієї ночі вони від нас багато стелажів забрали, мабуть, розносили по камерах, - згадує колишня полонена Олена. Пізніше жінку депортували.
Мелітопольським полоненим під час допитів слідчі невпинно повторювали, що Россія правова держава. Однак на практиці, родичі в’язнів не можуть домогтися інформації, де утримують їхніх синів, доньок, батьків, сестер і в чому звинувачують.
Колеги і родичі полонених звернулись до Національнії спілки журналістів України, американського комітету захисту журналістів, Координаційного комітету Ради Європи з проханням посприяти обміну цивільних полонених.
