Одразу після окупації Мелітополя, в інформаційному просторі з'явилося безліч пропагандистських ЗМІ, які цілодобово переконують населення в перевагах «русского мира».
Крім того, рαшиcτи проводять безліч заходів, до яких намагаються залучити різні верстви жителів окупованих територій. Усе це є частиною гібридної війни, покликаної змінити свідомість жителів захоплених регіонів.
Російська сторона здійснює пропагандистський вплив, оскільки він є чи не основним інструментом політики ворога для забезпечення контролю над захопленими територіями. Противник, використовує всі доступні методи доставки своєї спотвореної інформації щодо діяльності Сил оборони України та вищого військово-політичного керівництва України загалом, пишеЦентр національного спротиву.
Вони використовують медіа, соціальні мережі, проводять культурні та освітні заходи, щоб змінити поведінку своєї цільової аудиторії, тобто суспільні настрої, нав'язати свою ідеологію і головне зміцнити лояльність населення ТОТ до окупаційної влади. На сьогоднішній день ворог через свої фейкові утворення, які називаються російсько-окупаційними адміністраціями,
шляхом дезінформації здійснює маніпуляції громадською думкою. Це центральні елементи цієї стратегії, яку противник намагається активно використовувати.
Розглянемо головні види пристроїв пропаганди противника.
- Контрольовані медіа. На те активно діють російські ЗМІ, які поширюють офіційну версію подій кремля. Новини, радіостанції та інтернет-платформи висвітлюють конфлікт на Донбасі та окупацію АР Крим з позиції Росії, виправдовуючи військову агресію. Мета таких каналів - формування негативного образу України, НАТО і Заходу загалом, а також поширення російської патріотичної риторики.
- Соціальні мережі та Інтернет. Соціальні мережі відіграють важливу роль у поширенні пропаганди, адже вони дозволяють активно впливати на молоде покоління. Через ботоферми і проплачених користувачів поширюються фейкові новини, що дискредитують українську владу і СОУ. Кремль створює ілюзію підтримки проросійських поглядів на цих територіях і серед українського населення загалом.
- Дискредитація української влади та СОУ. Важливим напрямом пропаганди є поширення інформації, що дискредитує українську владу, зокрема звинувачення у «фαшизмі» та «нацизмі». Збройні сили України часто подаються як агресори, які «знищують мирне населення» на окупованих територіях. Такі повідомлення супроводжуються емоційними заявами про «геноцид» і «війну проти російськомовних».
- Інформаційна ізоляція. Окупаційна влада (РОА) обмежує доступ до незалежних українських і міжнародних джерел інформації. Це робиться шляхом блокування українських медіа, інтернет-ресурсів, а також переслідування активістів, які намагаються поширювати правдиву інформацію. Це створює інформаційний вакуум, де російська пропаганда стає єдиним джерелом інформації для значної частини населення.
Довгостроковий ефект цього впливу може призвести до формування проросійських настроїв серед населення та перешкоджання процесам реінтеграції цих територій до складу України після деокупації.
При цьому пропагандистський вплив також справляє психологічний ефект: він сприяє створенню відчуття ізоляції серед місцевого населення, посилює страх перед поверненням української влади та посилює залежність від російської держави.
Інформаційно-пропагандистський вплив ворога на населення ТОТ України є частиною гібридної війни, яка триває не лише на фронті, а й у свідомості людей. Пропаганда формує хибні уявлення про російсько-українську війну, посилює поділ суспільства та створює перешкоди на шляху до реінтеграції цих територій.
Однак, незважаючи на всю складність ситуації, Україна за міжнародної підтримки фіксує всі злочини окупаційної влади, зокрема випадки інформаційного терору та порушення прав людини на ТОТ.
Центр національного спротиву наголошує, що передача інформації про діяльність колаборантів, які працюють у РОА, є важливою частиною національної безпеки України. Це не лише допомагає захистити населення та підтримати національну оборону, а й сприяє відновленню справедливості та призведе до деокупації територій. Кожен громадянин, який має таку інформацію, має усвідомлювати свою відповідальність перед суспільством і державою та сприяти передачі анонімними каналами зв'язку.
