На Мелітопольському напрямку, як і на інших ділянках фронту, «пропадають безвісти», а точніше, просто гинуть чимало рαшиcτів, чию смерть потім не завжди вдається довести родичам.
У 2024 році кожне четверте звернення до російського суду з проханням визнати людину померлою або зниклою безвісти стосувалося військовослужбовців.
Загалом за час повномасштабного вторгнення в Україну російські суди зареєстрували майже 3 тисячі позовів про визнання загиблими і безвісно відсутніми солдатів і офіцерів, чиї трупи не вдалося забрати з фронту. Дві третини цих позовів припадають на 2024 рік.
У половині випадків із заявами звертаються не сім'ї, а командири військових частин - вони не хочуть, щоб «мертві душі» у списках особового складу впливали на укомплектованість і боєготовність підрозділів.
З березня 2022 року до районних і гарнізонних судів на території Росії та анексованого Криму було подано щонайменше 2847 позовів щодо визнання померлими та безвісно відсутніми (зниклими безвісти) і військовослужбовців, чиї тіла залишилися на полі бою.
Протягом 2022 року таких звернень було небагато,
але починаючи з літа 2023 року щомісяця до судів надходило вже по кілька десятків позовів.
Серед військових частин, які фігурують у позовах, лідирує частина № 22179 з Новочеркаська Ростовської області, на базі якої діє підрозділ «Шторм Z» (221 справа).
Інші військові частини, пов'язані зі справами про вбитих і зниклих військовослужбовців: №12721 із Клинців Брянської області (119 позовів), №61899 із Москви (99 позовів), №06705 із Забайкальського краю (96 позовів) та ще одна частина з Клинців - №91704.
Російській армії не вдається забрати з поля бою тіла всіх загиблих військових, і це створює проблеми як для родичів, так і для військових частин. Без трупа російські держоргани не оформлять свідоцтво про смерть - а без юридично зафіксованого факту смерті неможливо отримати виплати за загибель і виключити військового зі списків особового складу.
Коли тіла немає, суд може визнати учасника вторгнення в Україну загиблим, якщо протягом щонайменше 6 місяців від військового не було звісток.
Однак зазвичай родичі або представники військових частин збирають для суду свідчення товаришів по службі,
які бачили смерть військовослужбовця.
Військові частини жадають викреслити загиблих зі списків, щоб звільнити місця для нових «героїв». А родичі загиблих прагнуть отримати офіційний папірець про смерть - адже без нього не отримаєш жодної копійки за втраченого годувальника.
Історія майора Павла Сарана - справжня перлина в цій колекції абсурду. Командир мотострілецького батальйону роти «Шторм», він імовірно зустрів свій кінець 5 червня 2023 року в боях під Левадним на Мелітопольському напрямку.
За офіційною версією, Саран героїчно наказав своїм підлеглим утримувати рубежі на чужій землі, за що посмертно отримав звання Героя Росії. Разом із 9 соратниками вони сховалися в бліндажі, який був знищений прямим попаданням танкового снаряда.
Незважаючи на звання Героя Росії та епічні розповіді про подвиги, тіло Сарана так і залишилося лежати на українській землі - його не забирали. Мабуть, посмертна слава не поширюється на логістику.
Дружині Сарана довелося оббивати пороги суду, щоб офіційно визнати чоловіка загиблим. Навіть військова прокуратура заступилася за вдову,
подавши позов до Уссурійського районного суду.
Після довгих розглядів суд нарешті визнав очевидне: Павло Саран загинув поблизу Левадного «під час виконання обов'язків військової служби». Хоча, здавалося б, які можуть бути обов'язки військової служби за сотні кілометрів від рідних кордонів?
Цей випадок наочно демонструє, що навіть сім'ям високопоставлених офіцерів, увінчаних посмертною славою, доводиться проходити через бюрократичне пекло, щоб довести очевидне.
Із січня до серпня 2024 року суди отримали щонайменше 2303 подібні позови. Половину подали військові частини, які прагнуть «освіжити» свої лави, іншу половину - сім'ї загиблих, які мріють хоча б про якусь компенсацію за втрачених близьких.
Так і живемо: одні гинуть на чужій землі, інші судяться, щоб це визнали, а треті виписують нагороди і підраховують втрати. І все це під гаслами про велику місію і захист вітчизни.
