Рαшиcτи із 1-ої слов’янської бригади «днр» втекли з нелегальної тюрми на території колишнього заводу шахтної автоматики в окупованій Макіївці.
Автори Telegram-каналу ASTRA поговорили з їхніми родичами.
“Розумієте, у нас в “днр” немає вже жодної здорової людини – у нас зараз тільки два варіанти: або служити, або сидіти, але я не бачив, щоб хтось довго сидів, все одно воювати відправляють”, – розповідає військовослужбовець в/ч 41680 (1-а слов’янська бригада) Іван (ім’я змінено). Іван разом з іншими рαшиcτами втік із війни, бо «втомився від ставлення командування», за що його та інших чоловіків насильно закрили на кілька місяців на території заводу шахтної автоматики в Макіївці.
«Щоб вийти в туалет на цьому заводі, щоразу прив’язували до ноги величезну гирю, щоб ми не втекли. Годують там лише тушонкою, жодного хліба, ні каші, від цієї тушонки вже нудити там починало», — згадує Іван.
«Скупатися раз на тиждень випускали. Але під суворим контролем. За нами там постійно ходили слідом. При спробі втечі погрожували, що стрілятимуть по ногах», — каже інший рαшиcτ Олег (ім’я змінено).
Він пішов служити добровольцем ще у лютому 2022 року. Жителя Донецької області, який до 2022 року працював продавцем, вантажником та шахтарем, на війну оформили абсолютно без документів — ані українського, ані російського паспорта, ані військового квитка Олег не мав. Якогось моменту, згадує чоловік, йому перестали платити зарплату, тому він вирішив втекти. Коли рαшиcτа затримали, разом із Іваном він потрапив на завод.
«Втікати із заводу ми вирішили о 3 годині ночі, розкрили замок, викрутили його підручними засобами і якийсь час цим заводом бігали, потім потрапили на другий поверх. Там антенний провід був, по ньому швидко спустилися, через паркан і втекли. Нам допомогло ще те, що росіяни, які нас охороняють, — вони ночами бухають постійно», — каже Олег.
«На цьому заводі немає ні світла, ні води», — розповідає Наталія (ім’я змінено), мама ще одного рαшиcτа, який втік із заводу. Її сина на війну завербували із колонії, де він сидів за крадіжку, пообіцявши «зробити російський паспорт». Однак паспорта у колишнього ув’язненого досі немає. «Світло вони запитують поряд,
від кількох орендованих цехів, там виробляють пельмені, води там точно немає, бо я скільки разів до сина приїжджала, я завжди заходила до магазину за водою», — каже Наталя. Жінка розповідає, що сина на території заводу били і катували.
“Б’ють, морально тиснуть, як він мені сказав, змушують підписати контракт”, – каже Наталя. “Ви уявіть, у сина тільки народилася дитина, і його зараз одразу кудись на штурм кинуть, він сказав: я краще відсиджу, якщо мене спіймають, нехай я відсиджу 8-10 років, але я вийду і побачу свою дитину”, — додає жінка.
Наразі всі троє тих, хто втік з катівні на території колишнього заводу шахтної автоматики в Макіївці, ховаються, щоб не потрапити на очі росіянам.
«Я лише цього року отримав паспорт рф. І я звертаюся за допомогою до рф: та відпустіть ви вже нас! Наші люди в «днр» вже закінчуються, ми жити хочемо. Чому я тільки отримав паспорт і серед 150 мільйонів росіян я потрапив перший у цю мобілізацію, щоб померти? Чому? Я з цим паспортом ще жодного квитка не купив, навіть нікуди не з’їздив. І я маю йти померти!» – обурюється Іван.
Інформація – одна з граней війни! Підписуйтесь на акаунт «Інформаційного спротиву» в Twitter, а також на наш канал в Telegram. Разом до Перемоги!
