Про загибель воїна повідомила Рогатинська громада, інформують "Вікна".
24 червня 2024 року Роман Голубець став до лав Збройних сил. 29 вересня після кількох тижнів тренувань у Словаччині 26-річний воїн відправився на бойові позиції Донеччини стрільцем-помічником гранатометника механізованого відділення, механізованої роти.
5 жовтня 2024 року єдиного сина у батьків убила росія. Роман Голубець загинув під час виконання бойового завдання поблизу Катеринівки Донецької області.
Траурний кортеж із тілом військового прибуде у Рогатинську громаду сьогодні, 10 жовтня. Орієнтовно о 14:00 на площі Роксолани розпочнеться прощання та поминальна панахида.
"Ромчик змалечку правильним і принциповим був. Коли бачив, що хтось робить недобрі речі, наприклад, кидає обгортки під ноги чи шкодить комусь, то обов’язково звертав увагу. Водночас його цікавили книги, мав цілі стоси їх: казки, про тварин, багато журналів з технікою" — згадує мама Галина
Наука захоплювала хлопця з юного віку. Вчився дуже добре, буквально «поглинав» знання, розповідають педагоги Верхньолипицького ліцею. Мав хист до точних наук,
особливо цікавила інформатика. І в цьому «пориві» до навчання учня не стримувала велика відстань, яку щоденно долав до освітнього закладу.
Роман Голубець народився 30 листопада 1997 року у селі Городиська. Оскільки в рідному селі не було початкової школи, то ходив до сусіднього Зеленова. Відтак з п’ятого класу долав ще більший маршрут, до Верхньолипицької школи, де навчався з 2008 року. Саме у її стінах зрозумів, що мріє стати фахівцем ІТ-галузі. Тож здав добре ЗНО та вступив у Тернопільський національний економічний університет. Обрав непростий факультет — комп’ютерної інженерії, де здобував знання на державній формі навчання.
З нього вийшов прекрасний фахівець, працював за спеціальністю у Тернополі, також заробляв на життя за кордоном. Незадовго до повномасштабного вторгнення повернувся на Батьківщину, де розгорілася ще більша війна.
"Роман розумів, що воєнні дії триватимуть довго. Казав, що підпише контракт або… у резерв. Розумів, що «на ти» з технологіями, тож може стати корисним у війську як дронщик чи артилерист. Ці військові професії потребують саме таких фахівців" — каже мама.
Незадовго до загибелі воїн спілкувався з мамою у чаті. Розповідав мало, старався оберігати батьків, щоб не тривожити їхнє серце. В останньому повідомленні зазначив:
"Якщо не відпишу, не варто хвилюватися, просто нема інтернету. Так може бути 7-10 днів…"
Мама щохвилини зазирала до телефона, аби не пропустити мить, коли прийде смс-ка. Але на зв'язок син не з’являвся. Учора сім’я отримала страшне сповіщення, що Роман поліг на полі бою.
"Нема у світі слів, які б врятували серце мами й тата, що розбила страшна порожнеча втрати сина. Хай Бог дасть сили знести це горе. Висловлюємо співчуття рідним, близьким та побратимам загиблого захисника. Вічна пам'ять нашому Герою Роману!" — йдеться у співчутті.
