Українські захисники демонструють неабияку мужність та стійкість, аби звільнити окуповані ворогом території, в числі яких – Мелітополь.
Повномасштабна війна показала, що справжніми героями можуть виявитися наші рідні, сусіди, колеги. Жінки та чоловіки різного віку та професій, які ще нещодавно були цивільними, сьогодні зі зброєю в руках дають відсіч російським загарбникам.
Затяжний перший бойовий вихід Один з таких героїчних українців – 57-річний пан Андрій з Полтави. Раніше працював слюсарем, а зараз він – боєць 65-ї ОМБр "Великий Луг" ЗСУ з позивним "Рубік". До війська він потрапив після отримання повістки навесні цього року. Перший бойовий вихід захисника після вишколів добре йому запамʼятався.
– Вперше потрапив на позицію на таку, що десь метрів 100 від нас ворог був. Я їх чув: як вони і співали, і танцювали, і балакали, – каже "Рубік" у сюжеті Факти ICTV.
Скріншот відео
Тоді на околиці Роботиного, яке остаточно захопили окупанти вирушило четверо бійців 65-ї бригади, але згодом двоє побратимів перейшли на іншу позицію.
– Казали, на тиждень і будуть виводити,
а насправді 37 днів я був там, – пригадує "Рубік".
Весь цей час військовослужбовець разом з побратимом з позивним "Макгрегор" боронили свої позиції. Замінити їх не могли, бо російські окупанти обстрілювали всі навколишні шляхи підходу.
– Не можна було зайти і вивести нас. Дрони і вночі, і вдень. Разів пʼять до нас заходили і не могли зайти хлопці нас поміняти, – продовжує розповідь боєць.
Сухпайки і воду оточеним ворогом захисникам передавали за допомогою дронів. Спати "Рубіку" та "Макгрегору" доводилося по черзі – по дві години. Аби вижити, бійцям завжди треба було бути напоготові.
Ворожі штурми Поки військовослужбовці виборювали свої життя, їхні побратими не знаходили собі місця. 51-річний пан Василь лише чекав наказу рушити за бойовими товаришами. Військовослужбовець, водій з позивним "Таксі 2" навіть не може сказати, скільки у нього було бойових виїздів, каже, не рахував.
– У мене виходило, що я випалював не менше, ніж до 60-70 літрів солярки, – розповідає "Таксі 2".
Скріншот відео
За більш, ніж місяць в окопах "Рубік" та "Макгрегор" відбили три піхотні штурми ворога,
які до того ж ще й намагалися викурити бійців газом та скидами з дронів. Перший з них був вночі.
– Я одного поранив, вони побігли, один одного тягнув, а тоді наші дрони їх, як то кажуть, розстріляли. Вдруге вдень – один йшов, я стрільнув, напевно, не влучив, бо не чутно було, він втік. А третій раз – рано вранці. Я стрельнув – його вбив, – каже "Рубік".
Вихід з позиції Від надмірного навантаження у 57-річного бійця прихопило серце, то ж його вирішили виводити з позицій. Дороги він не знав, тому його вночі виводили за допомогою дрону. "Рубіку" довелося пройти вісім кілометрів.
– Я виїхав і чекав, коли вони якраз вже підведуть його поближче. Бачу – йде, але бідолага вже був змучений во всю. Я до нього підʼїхав, допоміг йому зайти в машину, – пригадує "Таксі 2".
Як тільки "Рубіка" зустріли побратими – він одразу ж сповістив своїх близьких про те, що з ним все добре.
– Жінці зателефонував, у неї не відповідав телефон. Я – дочці. А дочка вже зі сльозами передала їй. І тоді жінка подзвонила до мене. І каже: "Я впала на коліна, плакала", – говорить боєць.
Після такої героїчної оборони своїх позицій пан Андрій отримав орден "За мужність", але героєм себе не вважає. Зараз захисник знову в строю.
– Він герой, тому що стільки протриматися там на позиції, то не кожному дано, – вважає "Таксі 2".
– Я там був, я знав, що мені треба якось відстояти, треба захищати свою сімʼю, свою Україну, – стоїть на своєму "Рубік".
Але тоді з позицій, оточених ворогом, вивели тільки "Рубіка". А от його побратим "Макгрегор" тримав оборону ще майже три тижні.
Тим часом рαшиcτи скаржаться, що не отримують ні копійки за поранення на Мелітопольському напрямку.
