Невимовний біль та смуток приносять новини про загибель наших земляків на фронті. Стало відомо, що від рук російських окупантів загинули Олексій Стасенко, Микола Федоченко, Сергій Оніщенко, Микола Здирко, Руслан Гнатишен та Віктор Марценюк, повідомляє I-VIN.INFO.
Вінниця сьогодні проводжала у вічність полеглого оборонця України Олексія Стасенка. Про це повідомила Вінницька міська рада.
Олексій Стасенко у мирному житті був музикантом, але повномасштабне російське вторгнення змусило його змінити гітару на автомат. Воював у складі 33-ї окремої механізованої бригади. Загинув при виконанні бойового завдання на Донеччині – поблизу с. Дачне Покровського району 26 грудня. Йому було 44 роки.
Народився Олексій Стасенко у м. Веймар (Німеччина) у сім’ї військового, яка згодом переїхала до Вінниці. Закінчив 35-ту загальноосвітню середню школу, після чого здобув вищу освіту у Вінницькому національному аграрному університеті. Займався підприємницькою діяльністю та творчістю. Був українським музикантом, одним із учасників гуртів «Freedom» та «Next Song About Love». Після 2014 року також активно волонтерив для потреб ЗСУ.
У Олексія залишилися мати, дружина та двоє синів – 11 та 13 років.
Завтра, 4 січня 2025 року, через Хмільник до свого рідного дому в село Чеснівка Уланівська територіальна громада «НА ЩИТІ» повертається захисник України ФЕДОЧЕНКО Микола Миколайович, 1983 р.н. Про це повідомила Хмільницька міська рада.
Кортеж із воїном буде у м. Хмільник орієнтовно 12:30-14:00.
«Коридор шани» формуємо вздовж:
вул. Курортна – вул. Українця Владислава – проспект Свободи – вул. Столярчука – вулиця Київська – у напрямку села Чеснівка (рідний дім воїна).
Крижопільську громаду огорнула сумна звістка. Знову трагічна новина, яка торкнулась кожного із нас. Ми втратили ще одного Героя, який стояв на захисті Батьківщини, свободи та незалежності. Про це повідомляє Тульчинська РДА.
Оніщенко Сергій Анатолійович, 23 травня 1980 року народження, житель селища Крижопіль, разом із побратимами боронив українські рубежі. Він чітко знав, що його доньки та родина мають право жити у вільній державі. І він виборював це право. Мужньо боронив українську землю від російських окупантів на найскладніших ділянках фронту,
був сильною, вольовою особистістю, щирою та доброю людиною.
Проте, окрім російського агресора до Сергія Анатолійовича підкралась важка хвороба, яка і забрала його життя.
Люблячий син, чоловік, батько, гарний друг та товариш. Сергій Анатолійович мав багато мрій та планів, прагнув жити під мирним небом України, любити, виховувати доньок. Але подальшому втіленню в життя заповітних мрій не судилося здійснитись.
У Городківській громаді 1-3 січня 2025 року оголошено Днями жалоби. З квітами та навколішки ми коридором слави зустріли Здирко Миколу Івановича, 22 січня 1968 року народження, який навічно повернувся до рідної домівки. Про це інформує Тульчинська РДА.
Солдат Здирко Микола Іванович служив оператором (РЕБ) відділення управління командира 2 самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону.
Перебуваючи на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні № 18, Микола Іванович, 31 грудня 2024 року помер.
Ще одна чорна звістка надійшла до Городківської громади. «На щиті» повертатиметься до рідного дому Гнатишен Руслан Володимирович, 16 грудня 1976 року народження.
Про це також інформує Тульчинська РДА.
Призваний на військову службу у лютому 2022 року Тульчинським РТЦК та СП, солдат Гнатишен Руслан Володимирович служив старшим водієм 1 розрахунку 2 мінометного взводу 1 механізованої батареї.
29 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини, в зоні бойових дій біля населеного пункту Махновка Курської області російської федерації наш Герой-захисник прийняв свій останній бій.
В останній день зими 2024 року проводжали до місця вічного спочинку і ще одного захисника. Лави Небесного війська поповнив наш земляк Марценюк Віктор Миколайович, 30 червня 1968 року народження, житель селища Крижопіль. Про це також написали на сайті Тульчинської районної державної адміністрації.
Солдат Марценюк Віктор Миколайович був призваний на військову службу в березні 2022 року другом відділом Тульчинського РТЦК та СП. Служив водієм-конімеханіком клубу однієї із військових частин ЗСУ.
Наш Герой-захисник був відданий Військовій присязі на вірність Українському народові. Разом із побратимами давав гідну відсіч російському агресору.
Проте, 29 грудня 2024 року перебуваючи в місті Немирів Вінницької області був збитий проїжджаючим автомобілем. Віктор Миколайович отримав травми несумісні із життям.
Читайте також, звання Герой України призначили військовому з Вінниччини посмертно.
Щоб отримувати новини вчасно, підписуйтесь на наш Телеграм-канал.
Фото: зі сторінок громад
